Використання традицiйних рiшень завдань фахового вiдбору
в даному випадку ускладнено невизначенностю статуту нового фаха, нечіткостю і розмитостю вимог до діяльності та функцiональних обов'язкiв соцiального робiтника.
Ідея пролонгiрованного фахового пiдбору спирається на концепцію цєлостного вивчення людини в процесi дiяльностi i розвитку i припускає включення дiагностики в процес навчання i оволодіння фахом.
Висновки
Питання оцiнки фахової пригодністi до соцiальної роботи вирiшуються в рамках фахової орiєнтацiї i фахового вiдбору.
Фахова орiєнтацiя - цей науково обгрунтований розподiл людей по
рiзноманiтним видам суспiльної дiяльностi в зв'язку з потребами суспiльства в рiзноманiтних фахах i хистом людей до їх замiщення.
Фахова орiєнтацiя передбачає проведення цiлого ряду заходiв, серед яких необхiдно визначити слiдуючi; профпропаганда, профпросвіта, профконсультация.
В аспектi профорiєнтациi спромагається бути передбачена також
спецiальна система педагогiчних воздействий, спрямованих на активнiсть людини в формуваннi i совершенствованii психiчних i
фiзичних якостей, предопределяющих успiхи в отiй чи iншiй фаховiй
дiяльностi. Фаховий вiдбiр - це науково обгрунтований допуск людей до
якого-або певного виду фахового навчання i дiяльностi.
В основi прийняття експертного рiшення в профвідборі лежить оцiнка фахової пригодністi. Фахова пригідність це вірогідностна характеристика, що вiдбиває можливостi людини в оволодінi фаховою дiяльнiстю.
У профвідборі фахова пригодність спромагається оцiнюватися по деяким критерiям : по медичним показникам, в., т. ч. по показникам фiзичної пригодностi; по наданим образовательного ценза або конкурсним iспитам за допомогою псiхологичеського обстеження;
з урахуванням соцiального вiдбору, з урахуванням досягнутого рiвня фахової адаптацiї та iн. В процесi вiдбору можна видiлити ряд взаiмосвязанних етапiв :
1. Соцiально -псiхологическое вивчення фаха з метою вияву вимог до людини. Таке вивчення завершує докладна профессiограма.
2. Вибiр псiходiагностическiх засобiв дослiдження, в т. ч. тестів,
в наiбольшей мiрi що характеризують фаховi дiї ( менеджмент, коммуникатiвниє зв'язку, спiлкування i т. д. )
3.Псiходiагностика - псiхологическое вивчення претендентов на
овладенiє фахом; оцiнка їх загального розвитку, направленнiсть на
овладенiє фахом, мiри розвитку у них якостей, найбiльш важливих для
успiхiв в овладенii фахом, i оцiнцi спроможностi виконання ними
елементiв цєлостной дiяльностi в рiзноманiтних умовах.
4.Соцiально -псiхологичеський прогноз успiшностi навчання i наступної дiяльностi на основi зiставлення вiдомостей про вимоги фаха до людини i одержаних псiходiагностичесних наданих, з акцентом на оцiнку особистих характеристик; про можливiсть цiлеспрямованого вдосконалення i компенсацiї професiйно значних якостей ( з урахуванням часу, відведеного на навчання ); iмовiрностi адаптації до фаха; можливостi екстремального впливу.
У сучасних умовах все глибше усвідомлення громадськістю , державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку . Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергової ваги у здійснені нової політики країни.
Висновки
Питання оцiнки фахової пригодністi до соцiальної роботи вирiшуються в рамках фахової орiєнтацiї i фахового вiдбору.
Фахова орiєнтацiя - цей науково обгрунтований розподiл людей по
рiзноманiтним видам суспiльної дiяльностi в зв'язку з потребами суспiльства в рiзноманiтних фахах i хистом людей до їх замiщення.
Фахова орiєнтацiя передбачає проведення цiлого ряду заходiв, серед яких необхiдно визначити слiдуючi; профпропаганда, профпросвіта, профконсультация.
В аспектi профорiєнтациi спромагається бути передбачена також
спецiальна система педагогiчних воздействий, спрямованих на активнiсть людини в формуваннi i совершенствованii психiчних i
фiзичних якостей, предопределяющих успiхи в отiй чи iншiй фаховiй
дiяльностi. Фаховий вiдбiр - це науково обгрунтований допуск людей до
якого-або певного виду фахового навчання i дiяльностi.
В основi прийняття експертного рiшення в профвідборі лежить оцiнка фахової пригодністi. Фахова пригідність це вірогідностна характеристика, що вiдбиває можливостi людини в оволодінi фаховою дiяльнiстю.
У профвідборі фахова пригодність спромагається оцiнюватися по деяким критерiям : по медичним показникам, в., т. ч. по показникам фiзичної пригодностi; по наданим образовательного ценза або конкурсним iспитам за допомогою псiхологичеського обстеження;
з урахуванням соцiального вiдбору, з урахуванням досягнутого рiвня фахової адаптацiї та iн. В процесi вiдбору можна видiлити ряд взаiмосвязанних етапiв :
1. Соцiально -псiхологическое вивчення фаха з метою вияву вимог до людини. Таке вивчення завершує докладна профессiограма.
2. Вибiр псiходiагностическiх засобiв дослiдження, в т. ч. тестів,
в наiбольшей мiрi що характеризують фаховi дiї ( менеджмент, коммуникатiвниє зв'язку, спiлкування i т. д. )
3.Псiходiагностика - псiхологическое вивчення претендентов на
овладенiє фахом; оцiнка їх загального розвитку, направленнiсть на
овладенiє фахом, мiри розвитку у них якостей, найбiльш важливих для
успiхiв в овладенii фахом, i оцiнцi спроможностi виконання ними
елементiв цєлостной дiяльностi в рiзноманiтних умовах.
4.Соцiально -псiхологичеський прогноз успiшностi навчання i наступної дiяльностi на основi зiставлення вiдомостей про вимоги фаха до людини i одержаних псiходiагностичесних наданих, з акцентом на оцiнку особистих характеристик; про можливiсть цiлеспрямованого вдосконалення i компенсацiї професiйно значних якостей ( з урахуванням часу, відведеного на навчання ); iмовiрностi адаптації до фаха; можливостi екстремального впливу.
У сучасних умовах все глибше усвідомлення громадськістю , державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку . Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергової ваги у здійснені нової політики країни.
Література
1. Андел І. Управління працевлаштуванням випускників навчальних
закладів у регіонах // Україна: аспекти праці . – 2000. -№ 2 с. 23-28
2. Бондарчук Н. Стан профорієнтаційної роботи у державній службі зайнятості // Україна: аспекти праці . – 1997. - № 8 с. 11-14
3. Голос України.- 18 жовтня 1996р
4. Губрін В. Готуемо фахівців за спеціальностю “Соціальна робота” // Соціальна політика і соціальна робота . – 1998. - № 1-2 с. 96-101
5. Ділеми нової професії соціального працівника // Соц.політика і