Зміст
Зміст
Вступ
1. Формування соціологічних ідей про працю
2. Концепції соціології праці
2.1. Науковий менеджмент Фреда Тейлора
2.2. Теорія людських стосунків Мейо
2.3. Теорія збагачення праці
2.4. Теорія “Х” та “Y”
2.6. Прикладна соціологія
3. Концепції соціології праці в Україні
4.Значення соціології праці у вирішенні соціально - економічних проблем
Висновок
Вступ
Процеси, які відбуваються y сфері праці, завжди були об'єктом вивчення фундаментальних наук: природничих, суспільних, економічних. Важливе місце серед них посідає соціологія праці.
Соціологія праці - це галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування й розвитку соціальних утворень (систем, спільнот, інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.
Праця - основа функціонування та розвитку людського суспільства усіх соціально-економічних формацій, умова виникнення та існування людства. Соціальна сутність праці обумовлена кількома чинниками. По-перше, праця є процесом, який відбувається між людиною і природою, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою. По-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи и для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й змінює власну природу) розвиває здібності та нахили, виробляє соціально необхідні якості; формує себе як особистість. Праця є фундаментом, на якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Вона змінює становище різних груп працівників, формує їх соціальне та професійне обличчя. В цьому виявляється сутність праці як базового суспільного процесу.
Але праця це не лише економічна, а й соціологічна категорія. Об'єктом соціології праці як спеціальної соціологічної теорії є праця як суспільно значиме явище зі всіма її ознаками завдяки яким вона відрізняється від інших суспільних явищ. Її предметом є структура та механізм соціально-трудовнх відносин, а також соціальні процеси y сфері праці.
1. Формування соціологічних ідей про працю
Формування теоретичних і практичних уявлень про працю охоплює три періоди: донауковий, класичний і сучасний.
Донауковий період за своєю тривалістю є найдовшим (III ст. до н.е. — XVIII ст. н.е.) і характеризується формуванням найбільш загальних уявлень про працю, її місце в суспільстві. Цей період пов'язаний з розвитком ідей про працю в Стародавньому Єгипті, в античних цивілізаціях Греції та Риму, середньовічній Європі.
Класичний період формування соціології праці охоплює XVIII — початок XX ст. Головні його напрями:
Ø обґрунтування протестантської трудової етики (М. Лютер, Ж. Кальвін);
Ø політекономічні дослідження праці (А.Сміт, Д.Рікардо, У.Петті);
Ø утопічні уявлення про працю (T.Mop, А.Сен-Симон, Ш.Фур'є, P.0уен);
Ø вивчення характерних особливостей індустріального суспільства (О.Конт, Е.Дюркгейм, М.Вебер, К. Маркс, Ф. Енгельс);
Ø емпіричні дослідження проблем праці (Ч. Бут, Б.Вебб, Л.Віллерме);
Ø вироблення основних категорій і понять соціології праці (Е.Дюркгейм, К.Маркс).
Саме в цей період було закладено наукові засади формування соціології праці як самостійного наукового напряму.
Якщо на попередніх етапах центром розвитку соціології праці була Західна Європа, то наприкінці XIX ст , він поступово переміщується у США. А з 20-30-х років XX ст. (саме цими роками окреслюється початок сучасного періоду розвитку соціології праці) американська соціологія перебирає на себе провідну роль y світі.
2. Концепції соціології праці
2.1. Науковий менеджмент Фреда Тейлора
Започаткував детально вивчення праці окремого робітника, функціонування та організацію промислового колективу американський інженер Тейлор (1856—1915). Він одним з перших почав розглядати організацію управління трудовим процесом як самостійну галузь. За допомогою систематичних спостережень» експериментів та хронометражу йому вдалося встановити, що промислові робітники є особливою соціально-демографічною групою зі своїми цінностями, психологією, ідеологією, якій властиві стримування своїх трудових зусиль та обмеження норм виробітку. Тейлор назвав це явище рестрикціонізмом, або «працею з прохолодою», розробивши ефективні заходи щодо нейтралізації цього явища:
ü нормування і раціоналізація трудового процесу;
ü ретельний підбір і професійне навчання робітників;
ü дотримання принципів управління (значна заробітна плата, висока денна норма, відповідні умови праці, обов’язкові матеріальні стягнення за невиконання норми);
ü вміння керувати робітниками, для чого необхідні розум, освіченість, досвід, такт, енергія, кмітливість, чесність, здоров’я;
ü запобігання соціальним конфліктам, створення умов для максимального виявлення та реалізації розумових та фізичних можливостей робітника.
Ф.Тейлор першим спробував виробити соціотехнічну систему, тобто систему, яка об'єднала б технічний та соціальний бік виробництва, Він обґрунтував головні підходи до створення нового напряму наукового менеджменту, які були реалізовані на багатьох підприємствах світу. Але вже у 20-хроках «тейлоризм» стали критикувати як вчені, так і виробничники, бо в нових соціально-економічних і політичних умовах він уже не міг гарантувати високу продуктивність праці, уникнення страйків, соціальну злагоду між адміністрацією та найманими працівниками. Але не дивлячись на це, наукова організація виробництва, яка широко і з успіхом використовується y промисловості й досі.
2.2. Теорія людських стосунків Мейо
Тому пошуки соціології праці були спрямовані на дослідження нових чинників, які могли б позитивно впливати на ефективність виробництва, соціальний настрій працівників. Внаслідок цього з'явилася так звана теорія «людських стосунків», розроблена y 20-30-х роках професором індустріальної соціології Гарвардського університету Е.Мейо на підставі досліджень на підприємствах електротехнічної фірми «Вестерн електрик», які отримали назву «Хотторнський експеримент».
Мета цього експерименту полягала в тому, щоб визначити, як впливає на підвищення ефективності виробництва поліпшення соціально психологічних взаємин між працівниками у трудовому колективі. Ретельні обстеження виявили, що норма виробітку працівника заложить не так від його фізичних зусиль, як від тиску на нього робітничої групи, яка задає певний темп праці та правила поведінки. Тому і засоби, запропоновані Мейо, були спрямовані на вдосконалення соціально-психологічних стосунків між робітниками у груш, поліпшення морально-психологічного клімату. Головними елементами теорії «людських стосунків» є:
§ орієнтація на людей, а не на технічний бік виробництва;
§ заміна індивідуальної винагороди колективною;
§ формування позитивного морально-психологічного клімату, підвищення задоволеності робітників своєю працею;
Завантажити реферат