ü вивчення ділових і особистих якостей керівників підприємства;
ü організація ділових ігор, тренінгів для розв’язування різноманітних проблем підприємства, формування ефективного стилю керівництва;
ü участь y виробленні іміджу сучасного керівництва;
ü участь y маркетингових дослідженнях тощо.
Висновок
Праця — основа функціонування та розвитку людського суспільства усіх соціально-економічних формацій, умова виникнення та існування людства. Праця є фундаментом, на якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Праця це не лише економічна, а й соціологічна категорія.
Соціологія праці (в розвинених державах Заходу частіше називається індустріальною соціологією) почала розвиватися y 20- 30-х роках XX ст.
До основних концепцій соціології праці відносять: науковий менеджмент Фреда Тейлора, теорію людських стосунків Мейо, теорію збагачення праці, теорію “Х” та “Y”, теорію поняття якості життя, а також прикладну соціологію.
У вітчизняній соціології проблеми праці тривалий час розглядали спорадично. Роками українська соціологія праці не була ідентифікованою, розвиваючись y фарватері російської, а згодом радянської соціології. У 20-30ті роки соціальні проблеми праці вивчали y багатьох наукових центрах країни. Крім того, на підприємствах і в організаціях функціонували первинні гуртки наукової організації праці. Відродження соціології праці почалося з середини б0-х років. Були проведені масштабні соціологічні дослідження щодо впливу науково-технічного прогресу на соціальну та професійну структуру робітників, їх ставлення до праці. У 60-80-ті роки були здійснені теоретичні та емпіричні дослідження різноманітних проблем праці: соціального планування, проблем формування і функціонування трудового колективу, впровадження госпрозрахунку, нових форм організації та оплати праці ,професійної орієнтації молоді, впливу науково-технічного прогресу на міграційні процеси, динамку соціальної структури, праці керівника виробництва, соціальних аспектів науково-технічної революції.
Завантажити реферат