З врахуванням викладеного сформулюємо визначення предмету. Статистика сільського господарства вивчає сукупність кількісних характеристик сільського господарства як галузі народного господарства у нерозривному зв'язку з їх якісними характеристиками. Статистика досліджує кількісні тенденції, зв'язку і закономірності в сільському господарстві у просторово-часових границях. Статистика сільського господарства має справу, по перше, з різними видами характеристик, які в певній мірі пов'язані між собою. Це означає: статистика сільського господарства займається класифікацією цих характеристик (показників). По друге, сукупність характеристик (показників) відноситься до сільського господарства, яке включає виробничі і обслуговуючі функції.
Теоретичною і методологічною основою статистики сільського господарства як науки є діалектичний і історичний матеріалізм, політична економія, науковий соціалізм. Українська статистика – могутнє знаряддя соціально-економічного пізнання і перебудови дійсності. Статистика при вивченні характеристик явищ і процесів сільського господарства та його основних елементів і структур використовує наслідки, одержані природничими, технічними та іншими науками.
Сільське господарство нашої країни ведеться на великій території, яка включає в себе різноманітні природні, економічні, соціальні, національні та інші структури. Статистика вивчає стан і розвиток сільського господарства України як в цілому, так і диференційовано з врахуванням існуючих територіальних, галузевих і соціально-економічних структур. Значення цієї статистики особливо підвищується в умовах переходу на принципи регіонального госпрозрахунку, самоуправління і самофінансування. Завданням статистики є розробка методології побудови системи показників, інформаційного забезпечення і аналізу статистичних даних, які відображають територіальну, галузеву і соціально-економічну структуру сільського господарства України. Статистика вивчає цю структуру у визначеному порядку, на основі класифікації і угруповань.
В органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному і регіональному аспектах, а також з врахуванням галузевої структури і соціально-економічних категорій господарств, правда в деяких випадках навчальна література обмежувалась тільки аналізом класифікації галузей і угрупованням категорій господарств.
Статистика сільського господарства як соціально-економічна наука використовує загальний метод пізнання – діалектичний метод, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв'язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, виясняти внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.
Соціально-економічні особливості полягають в багатогранності форм користування власністю колгоспами, радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями орендарів, кооператорів, особистих господарств громадян. Для сільського господарства характерне посилення інтеграційних зв'язків різних форм господарювання.
Економічні особливості проявляються в тому, що відтворення в цій галузі здійснюється безпосередньо на особистій основі в натуральній формі. Це значить, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для відновлення виробництва: насіння і посадковий матеріал витрачаються на посів і посадку, молоко – на напування телят, яйця птиці – на виведення молодняку, мед – для годування бджіл і т.п. Більше того, вся продукція кормових культур і кормових угідь використовується у тваринництві, а така продукція тваринництва як гній – цінне органічне добриво.
Певна частина продукції сільського господарства перетворюється в засоби праці. Так, наприклад, молоді сади переходять у плодоносний вік, а молодняк великої рогатої худоби – в основне продуктивне стадо. Доросла продуктивна худоба на відгодівлі і нагулі вважається предметом праці. Як предмети, так і засоби праці в сільському господарстві піддаються більш чи менш довготривалим природним, фізичним, фізіологічним і іншим змінам, а процес праці в той же час повністю або частково призупиняється.
Зміст статистичного показника і його величина мають велику різноманітність форм.
Вивчаючи свій специфічний предмет з усіма його особливостями, статистика в процесі такого вивчення висловлює міру різних явищ життя суспільства. характеризує їх обсяг, структуру, рівні, динаміку, інтенсивність і т.п.
З розвитку суспільства і суспільного виробництва змінюються і їх об'єктивні статистичні показники. Частина показників зникає; натомість з'являються нові зі специфічним суспільним змістом; інші міняють свою суспільну форму, змінюється величина статистичних показників і т.п.
Сукупність, загальні ознаки яких вивчає статистика, складаються із відповідних одиниць, підлягають спостереженню, які отримали в зв'язку з цим найменування одиниць спостереження. Величини тих або інших ознак цих одиниць сукупності змінюється, варіює від однієї одиниці до іншої. Вивчення статистичних сукупностей, їх загальних ознак, в тому числі їх варіацій, незалежно від специфіки змісту, тобто незалежно від того, суспільні або природні, хімічні або біологічні процеси отримують відображення, яке є завданням математичної статистики.
Показники обсягу і складу продукції
рослинництва і тваринництва в натуральному
виразі, методи їх обчислення
Всі елементи факторів виробництва можуть і повинні бути охарактеризовані з боку їх розміру і якості. В ролі показників розміру використовуються перш за все натуральні і цінні показники. Натуральні – це, як правило, дуже конкретні, специфічні, окремі показники, придатні для характеристики окремих елементів засобів виробництва або продукції. Однак в певних економічно-допустимих границях натуральні показники виступають також в агрегованому виді. Тому серед натуральних показників відрізняють агреговані (укрупнені) і деталізовані показники. Системну єдність таких показників можна бачити в широко поширеній сільськогосподарській статистиці класифікаціях (класифікація сільськогосподарських угідь, класифікація великої рогатої худоби по вікових і статевих або технологічних групах і т.п.), де поряд з загальною (екстенсивною за своїм характером) величиною (показником) об'єкта, який класифікується, виділені його складові деталізуючі показники.
Ціннісні показники можуть об'єднувати всю масу створених засобів виробництва або виробленої продукції або представляти в грошовій формі їх окремі елементи.
За ціннісними показниками ховаються в кінцевому рахунку затрати сукупної суспільної праці. Тому в певній сфері широке поширення мають безпосередньо трудові показники. По засобах виробництва або продукції, пов'язаних визначеними суспільними якостями, використовують різні форми суспільних показників, так звані умовно натуральні показники (енергетична потужність, кормові одиниці калорії і т.п.). Якісна характеристика також може бути дана диференційовано по окремих елементах або з певним ступенем узагальнення.
Завантажити реферат