Страхування в Україні

Особисте страхування.

По кількості страхових відшкодувань серед галузей страхування особисте страхування є самим великим після соціального. Особисте страхування ділиться на 2 підотраслі: страхування життя і страхування від нещасних випадків.

· Основні випадки страхування життя: на дожиття, на випадок смерті (виплачується родичам (вигодоотримувачам)),

· на випадок смерті і втрати здоров'я

· змішане страхування (ризики усіх вищезгаданих видів страхування). Виплата відшкодувань здійснюється при дожитті, смерті і втрати працездатності.

· страхування ренти - на дожиття, по настанні обговореного часу компанія виплачує регулярно страхові виплати протягом визначеного часу, у т.ч. можуть бути довічні (додаткове пенсійне страхування).

· страхування дітей (страхувальник одна особа, застрахований - дитина - інша особа) на випадок смерті, утрати здоров'я, дожиття до повноліття (18 л).

весільне страхування - страхування дітей. Випадок - договір одруження.

Страхування від нещасних випадків:

1. Індивідуальне страхування від нещасного випадку. Може бути окремих категорій працівників, окремих професій. Здійснюється за рахунок засобів страхувальника, добровільне страхування. Сума, на яку полягає договір, може бути дуже велика.

2. Страхування від нещасних випадків працівників підприємств - колективне страхування, здійснюється за рахунок засобів підприємства, добровільне.

3. Обов'язкове страхування від нещасних випадків - пасажирів ж/д. транспорту і деяких інших міжміських видів транспорту, також військовослужбовців, працівників податкової інспекції, митниці і т.д.

4. Страхування дітей від нещасних випадків - повернення суми до закінчення терміна договору не буде, якщо страховий випадок не наступив.

Більшість видів страхування життя є накопичувальними (крім смерті і втрати здоров'я і працездатності) - компанія зобов'язується виплатити суму по закінченні терміна договору.

Ризики банкрутства, ризик невидачі кредиту, ризик інвестицій.

Щоб зберігалася зацікавленість страхувальника в недопущенні збитку страховик повинний залишити частину що відшкодовується збитку страхувальнику (70-80% страховик, інше - страхувальник). Особливість страхування ризику - страховий випадок наступає, як правило, на початку терміна дії страхового договору або після терміна дії (наприклад при страхуванні інвестиційного проекту його спочатку треба реалізувати, одержати результат, а в цей час страховик може використовувати страхові внески).

Важливо установити оптимальний термін для виявлення фінансових результатів (буде збиток або немає). Страховик зацікавлений у більш тривалому терміні, тому що за цей час може бути покритий збиток. Для страхувальника вигідніше маленький термін: не дістав прибуток у даному місяці - одержує відшкодування.

IV Роздержавлення та розвиток страхового ринку в Україні.

Страхове законодавство в Україні бурхливо розвивається. Раніше, в умовах державної монополії на здійснення страхування, коли на страховому ринку були тільки дві установи - Держстрах та Індержстрах, не було потреби в загальному законі про страхування. Достатньо було затвердити умови окремих видів страхування.

Зараз, в умовах розвитку страхового ринку, де з'являється багато страховиків, які конкурують між собою, потрібне раціо­нальне державне регулювання страхової діяльності.

Яким ж образом здійснюється страхування в ринковій еко­номіці. Суспільна практика виробила три основні організаційні форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси "виступають: 1) держава, 2) окремий товаровиробник. 3) страховик. В цьому зв'язку виділяють державний резерв, який використовується для компенсації втрат у випадках великомас­штабних аварій і може розглядатись як страховий резерв держави, різні страхові резервні фонди підприємств; і, нарешті, спеціальні кошти тих, хто професійно займається страхуванням, - страхові резерви страхових компаній і організацій.

Державний резерв утвориться за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду є забезпечення відшкодуван­ня збитків і усунення наслідків стихійного лиха і великих аварій, що створили надзвичайну ситуацію, потягли значні руйнування ^ великі людські жертви. Цей фонд формується як в натуральній так і в грошовій формі.

Створення в децентралізованому порядку відокремленого фон­ду підприємств дає можливість оперативне подолати тимчасові труднощі в процесі виробництва. При переході до ринкової еко­номіки значно поширюються межі самострахування. Його нова модель трансформується у фонд ризика, що створюється підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпе­чення їх діяльності при несприятливій економічній кон'юктурі, затримці платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення отриманих позичок.

Процес становлення страхового ринку в Україні йде не рівно. Поряд зі становленням і зміцненням одних страхових компанія можна спостерігати і розпад, банкрутство чи відкликання ліцензії у інших. Є багато негативних чинників об`єктивного характеру, що впливають на здійснення страхової діяльності. Це слабка законо­давча база страхування, неузгодженість між собою багатьох актів законодавства, низькі фінансові вимоги до статутного фонду для лицензіювання нової страхової компанії, жорсткий податковий прес (55 % на доход в 1994 році) для страхових організацій, низька платоспрожність потенційних страхувальників.

Проте поступово в Україні складається економічно - правовий простір для діяльності страховиків. Держава в особі спеціально уповноваженого на те органу - Комітету в справах нагляду за страховою діяльністю здійснює керування цим процесом. Опра­цьовуються правові норми здійснення страхової діяльності, ведеть­ся лицензіювання страхових компаній, постійно проводяться пе­ревірки на предмет контролю їх платоспроможності, фінансової стабільності і додержання ними вимог законодавства.

Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі Україні.

Але, не принижуючи значення норм Цивільного кодексу, все ж треба підкреслити, що основу страхового законодавства України зараз складає Декрет Кабінету Міністрів України №47-93 від 10 травня 1993 року, та закон України “Про страхування” №85/96-ВР від 7 березня 1996 р.

Розвиток страхового ринку України відбувався в умовах зниження темпів спаду виробництва промислової продукції, здійснення курсу Уряду подолання інфляції та інших передумов для пожвавлення економічної діяльності.

Так, у 1998 році валовий внутрішній продукт зменшився порівняно з 1997 роком в реальному обчисленні на 3,2 відсотка, обсяг промислового виробництва - на 1,8 відсотка. Прибуток підприємств і організацій зменшився на 18 відсотків при зростанні оптових цін у промисловості на 7,7 відсотка.

Зазначенні фактори певним чином вплинули на розвиток страхового ринку України. В той же час, страховий ринок розвивався досить високими, порівнюючи з іншими галузями економіки, темпами, а також намітився ряд позитивних якісних тенденцій в його розвитку.