Основним регулятором діяльності у сфері недержавного пенсійного забезпечення є Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України. Саме на цей орган покладено завдання створення нормативно-правової бази для регулювання належного функціонування та розвитку системи НПФ. І хоча на сьогодні більшість нормативно-правових положень вже прийнято, однак коло питань щодо розвитку добровільної пенсійної системи залишається досить широким.
Згідно Закону, додатково опрацьовуються та виходять регуляторні акти, що повинні регулювати дію самого Закону та забезпечувати контроль за його виконанням. Зокрема, на виконання вимог п.2 статті 42 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” та з метою державного регулювання в частині сплати винагороди за здійснення діяльності з управління активами вийшов один з таких регуляторних актів.
Прийняттям такого акту передбачається виплата винагороди за здійснення управління активами фонду. Передбачається, що це буде стимулювати адміністраторів фондів до найбільш вдалого розміщення активів фонду, бо розмір винагороди залежить від об’єму зростання коштів. Тобто, чим вигідніше розмістив кошти та чим більший прибуток одержав фонд, тим більшу винагороду отримає адміністратор – особа, що розміщує активи фонду.
Цим же актом передбачений розмір винагороди та порядок її нарахування.
Це, можна сказати, тільки одна мета, яку буде досягнено в результаті прийняття та впровадження акту. Окрім цього, акт сприятиме більш прозорому контролю за коштами фонду за рахунок того, що адміністратори, що розміщують активи фонду, зобов’язані звітувати про виконання взятих на себе зобов’язань та результати розміщення коштів.
Результати впливу акту передбачається порівнювати щорічно та за результатами порівняння робити висновки щодо доцільності його застосування.
Окрім цього акту Державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку було затверджено „Положення про здійснення діяльності зберігача недержавного пенсійного фонду щодо операцій з активами недержавного пенсійного фонду, порядок обчислення тарифів за послуги зберігача та їх граничний розмір”.
Згідно з цим Положенням, затверджується порядок здійснення діяльності зберігача недержавного пенсійного фонду щодо операцій з активами пенсійного фонду, визначається перелік активів, щодо операцій з якими укладено договір, встановлюється порядок обчислення та граничний розмір тарифів щодо оплати послуг зберігача.
Недоліки
При досконалому вивченні Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” та матеріалів по ньому можна знайти й численні недоліки, „огріхи” в документі, що стосуються використання коштів вкладників. Наприклад, використання 40% активів фонду на вкладення в українські підприємства, передбачене статтею 49, підпунктом 1.9 при нестабільності економіки та коливанні курсів акцій українських підприємств може призвести до значних втрат коштів вкладників і взагалі до руйнації фонду.
Далі. Згідно Закону, дозволяється інвестування 10% активів фонду в об’єкти нерухомості. Але при нинішньому коливанні цін на нерухомість в Україні це також є досить ризикованим. Це ще одна „дірка”, якою можуть користуватися фінансові шахраї. При нестабільному зростанні цін на нерухомість не може бути впевненості в майбутньому вкладених коштів. А при падінні ціни на житло та іншу нерухомість більшість вкладників втрачають свої кошти.
Поясню докладніше дію механізму „витягання” коштів таким чином.
Адміністратор коштів фонду розміщує активи фонду, вкладаючи їх у нерухомість, наприклад, купуючи житло. При раптовому зниженні цін на житло за певних умов нерухомість продається, але за ціною вже набагато нижчою за ціну купівлі. Житло купує певна особа та утримує його до стабілізації ситуації на ринку нерухомості. При цьому, зрозуміло, що фонд несе збитки, продавши об’єкт за ціну меншу, ніж ціна купівлі. Особа ж, що купила це житло, протримавши його певний час (до підвищення цін) продає його та отримує прибуток, який хоч і обкладається податком, але все ж отриманий фактично шляхом відбирання у пенсіонерів їх коштів через операцію купівлі нерухомості. Це, власне, такий собі узаконений метод витягання грошей з кишеней пенсіонерів.
Точнісінько така ж схема працює й при купівлі та продажу акцій українських підприємств. Причому відсотки вкладених коштів тут вже набагато більші, тому й втрати вкладників будуть набагато більшими.
Згідно статті 49, підпункт 1.4. адміністратор має право розміщувати активи фонду на рахунках банків. Причому відсоток активів чималенький – 40%, 10% з них в межах одного банку. Вважаю, що тут також є недолік. До банків, що будуть приймати участь в цих операціях мають бути пред’явлені особливі умови по збереженню та використанню вкладених коштів. А також це мають бути не будь-які банки, а такі, що зарекомендували себе, як стабільні суб’єкти економіки держави.
Згідно статті 49 підпункту 1.10 дозволяється розміщувати активи фонду (до 20%) у вигляди інвестувань у цінні папери іноземних емітентів. Звідси взагалі виходить плутанина. Позичаємо гроші за кордоном для того, щоб потім вкласти їх в ті ж самі іноземні підприємства та іноземну економіку.
Аваль про Закон
Сьогодні до системи недержавного пенсійного забезпечення додаються численні фінансові установи держави, такі як банки, приватні та з часткою приватної власності. Я знайшов декілька прикладів роботи банків з коштами недержавних пенсійних фондів. Точніше, самі банки створювали ці фонди та ставали розпорядниками цих коштів. Одним з таких банків є банк „Аваль”.
Банк „Аваль” є одним з перших суб’єктів української економіки, що удалися до ризику створити фонд приватного пенсійного забезпечення. Створення таких фондів стало першими кроками на шляху пенсійної реформи в Україні.
Розповідає Президент АППБ „Аваль” Федір Іванович Шпиг:
„Я б назвав початок реєстрації дуже важливим етапом, якщо хочете — історичною віхою у реформуванні системи пенсійного забезпечення України в цілому. Всім нам добре відомо, що діюча в нашій державі до останнього часу пенсійна система далека від справедливості та була не здатна захистити людей похилого віку від бідності. Тому ще в перші роки незалежності України було прийнято документи з концептуальних засад пенсійної реформи, а в липні 2003 року Верховна Рада вже прийняла спеціальні закони, зокрема «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що вже вирішив багато проблемних питань. І перш за все — питання соціальної справедливості. Адже пов’язати стаж роботи, заробітну плату і сплачені внески з пенсійними виплатами було давнішньою мрією більшості наших громадян.
Ми завжди йшли і йдемо сьогодні у фарватері всіх подій, що відбуваються в країні у галузі пенсійного забезпечення. Починаючи з 1994 року наш банк розпочав комплексне обслуговування рахунків Пенсійного фонду, потім отримав статус уповноваженого банку фонду з виплати пенсій і грошової допомоги українським громадянам у всіх регіонах України. Тобто вже багато років він виплачує пенсії сотням тисяч наших співвітчизників, загальна кількість рахунків яких у системі Банку „Аваль” скоро, гадаю, досягне, 1 млн. І весь цей час банк можливо як ніхто інший знав про недоліки вітчизняної системи пенсійного забезпечення, усвідомлював діючі та потенційні механізми управління та використання пенсійних коштів та ін.
Завантажити реферат