Кожному менеджеру важливо вміти розкривати свої внутрішні психологічні резерви. Для цього потрібно навчитися пізнавати себе й інших людей, виявляти темперамент, характер, спрямованість особистості, відношення діяльності і життя до цілей і життєвих ситуацій, очікуване емоційне поводження в напружених ситуаціях і міжособистісних відносинах, ділові якості, стиль керівництва.
Стиль керівництва — це процес узгодження роботи своїх підлеглих. Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин: змісту задачі і термінів її рішення; особистості керівника; особливостей колективу і виконавця; специфіки “поточного моменту” і ін. факторів.
Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в даний момент потрібно. Існують дві основні “стильові шкали”:
1. “шкала влади”, діапазон якої простирається від повної демократії до абсолютної автократії. Тут розглядається відношення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління;
2. “шкала переваг”, на якій відбивається відношення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.
По “шкалі влади” стилі підрозділяються на кілька видів, наприклад, на авторитарний, демократичний і ліберальний. Їхні особливості відбиті в табл. 4. (за Э.Е.Старобинським).
Таблиця 4. Характеристика стилів керівництва
|
Параметри взаємодії керівників з підлеглими |
Стилі керівництва |
||
|
авторитарний |
демократичний |
ліберальний |
|
|
1. Прийоми ухвалення рішення |
Одноосібно вирішує питання |
Перед ухваленням рішення радиться з підлеглими |
Чекає указівок від керівництва чи рішення наради |
|
2. Спосіб доведення рішення до виконавців |
Наказує, розпоряджається, командує |
Пропонує, просить |
Просить |
|
3. Розподіл відповідальності |
Бере на себе чи перекладає на підлеглих |
Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень |
Знімає із себе усяку відповідальність |
|
4. Відношення до ініціативи |
Придушує |
Заохочує, використовує в інтересах справи |
Віддає ініціативу в руки підлеглих |
|
5. Відношення до підбора кадрів |
Боїться кваліфікованих працівників |
Підбирає грамотних працівників |
Підбором кадрів не займається |
|
6. Відношення до недоліків власних знань |
Усе знає — усе вміє |
Постійно підвищує свою кваліфікацію, враховує критику |
Поповнює свої знання і заохочує цю рису у підлеглих |
|
7. Стиль спілкування |
Тримає дистанцію, не товариський |
Дружньо набудований, любить спілкування |
Боїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи |
|
8. Характер відносин з підлеглими |
Диктується настроєм |
Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль |
М'який, покладливий |
|
9. Відношення до дисципліни |
Прихильник формальної твердої дисципліни |
Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей |
Вимагає формальної дисципліни |
|
10. Відношення до морального впливу на підлеглих |
Вважає покарання основним методом стимулювання. Заохочує тільки по святах |
Використовує різні види стимулів, не завжди орієнтуючись на свята |
Діє приблизно так само, як і демократ |
Крім розглянутих стилів керівництва в літературі пропонуються системи управління X, Y, Z. Х — (МакГрегор, 1960 р.) — авторитарний підхід до управління, тобто пряме регулювання і твердий контроль. Люди ледачі, мають потребу в примусі, контролі, керівництві, стимулюванні до сумлінної роботи, припускає страх покарання. Y — (автор той же) — робітники— творці і їх потрібно наділяти повноваженнями. Це демократичний (партисипативний) підхід, що приводить до делегування повноважень, збагаченню змісту роботи, поліпшенню взаємин, визнанню того, що мотивація людей відбувається на основі складної сукупності психологічних потреб і чекань. Z — (В. Оучи, 1981 р.) — ця теорія розроблена на основі особливостей японського стилю управління, визначає ряд принципових положень: довгострокова, іноді довічна, система наймання на роботу, колективне прийняття рішень і колективна відповідальність, повільне просування по службі і неспеціалізованій кар'єрі (тобто ротація працівників через різні види робіт), неявний механізм контролю, усебічна турбота про персонал.
2.3. Модель оцінки ділових якостей працівників і менеджерів фірми
До сучасних менеджерів відносять осіб “з індивідуальним підходом”, які допомагають підлеглим учитися на власному досвіді і які підтримують у співробітниках дух підприємництва і творчості.
Такі керівники успішно вирішують основні проблеми людських відносин, до яких прийнято відносити: уміння реагувати на непередбачені реакції підлеглих; подолання інформаційного “голоду” у колективі; чітке формулювання вимог до співробітників; установлення з ними надійного зворотного зв'язку; здібність відокремити “зерна від плевел”, оскільки люди далеко не завжди правильно інтерпретують події і не завжди говорять те, про що думають.
Вони ставлять перед собою задачу дати людям можливість досить заробляти, почувати задоволення від своєї праці, брати участь в управлінні підприємством, створювати умови для самостійного рішення проблем. У цій повазі до особистості людини виявляється вища суть гуманізму менеджменту.
Завантажити реферат