Стратегичне планування діяльності санаторного днз

Зміст

Вступ

Реформування соціально-економічної і політичної систем розвитку України припускає багатофункціональну перебудову всіх сфер діяльності, в тому числі, і в освіті, яка потребує змін в організації та у змісті сучасного педагогічного процесу.

Враховуючи основні положення Національної доктрини розвитку освіти, увага педагогів все більш фокусується на створенні моделі дошкільного навчального закладу освіти, як відкритої цілеспрямованої соціальної системи, яка використовує в своїй діяльності загальні закономірності сучасного менеджменту.

Визнання необхідності свідомого управління змінами, їх передбачення, регулювання, пристосування до змінюючих зовнішніх умов прискорює процес оновлення методів та форм роботи ДНЗ. Тому постає питання перегляду деяких підходів до планування діяльності дошкільного навчального закладу.

На цей час у системі дошкільної освіти України склалася тенденція дефіциту рекомендацій з планування. Саме тому методистами відділу дошкільної освіти НМЦ середньої освіти МОН України Бурої А., Долинної О., Низковської О., було встановлено, що: “нові покоління вихователів мусили користуватися порадами, які вже не суголосні із сучасними тенденціями розвитку дошкільної освіти. Так виникла суперечність між запитами нової генерації педагогів та засторілою методичною базою”.[12, с. 12 ]

Отже актуальність теми магістерської роботи постає в тому, що на цей час є гостра потреба в розробці стратегічного планування діяльності санаторного ДНЗ, шляхом інноваційної екстраполяції світового досвіду стратегічного менеджменту, апробації і використання, яке може стати важелем для більш ефективного розвитку дошкільної освіти.

І зовсім не випадково, що зараз це питання аналізується спеціалістами з дошкільного виховання та пропонуються можливі варіанти роботи з планами ДНЗ, сутність і мета яких полягає у визначенні психолого-педагогічних, науково-виробничих та соціально-економічних цілей, змісту, форм, методів, моделей, активізації інноваційної діяльності, яка як підкреслила Лідія Даниленко “істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому досконалені чи нові:

· освітні, дидактичні, виховні системи;

· зміст освіти;

· освітні, педагогічні технології;

· методи, форми, засоби розвитку особистості, організації, навчання і виховання;

· технології управління навчальним закладом, системою освіти”. [34, с. 10]

Планування ДНЗ має забезпечувати: гармонійний всебічний розвиток дитини як особистості та найвищої цінності суспільства; створення комфортного мікросередовища на базі садочка, яке сприяло б рішенню наступних задач: забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорона та зміцнення здоров’я (фізичне здоров’я дитини); розвиток адаптації до навколишнього соціуму (соціальне здоров’я дитини); розвиток довіри дитини до світу, почуття радості існування (психологічне здоров’я); розвиток індивідуальності дитини та збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України “Про дошкільну освіту”, змісту Базового компонента та чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят.

Саме тому, в світі цих документів, у педагогів-дошкільників сформувався новий погляд на планування педагогічного процесу, який враховує загальні тенденції, що визначають пріоритетні напрямки діяльності з оптимізації моделювання освіти:

· впровадження особистісно-орієнтованої моделі виховання;

· гуманізація, гуманітаризація освітньо-виховного процесу;

· орієнтація на активне проходження дитиною кожного вікового проміжку дошкільного дитинства, як важливої передумови подальшого розвитку особистості;

· використання інноваційних освітніх технологій;

· інтегрований підхід до організації та змісту освіти;

· забезпечення наступності між дошкільною і початковою ланками в контексті неперервності освіти;

· взаємодія суспільного і родинного виховання (та ін.). [3, с. 3]

Всі ці пріоритетні напрямки діяльності повинні мати своє відображення в плануванні, яке потребує принципових змін в світі актуалізації впровадження стратегічного менеджменту в систему освіти.

У науковій літературі та серед практиків-управлінців постійно ведуться дискусії щодо видів управлінських дій або загальних функцій управління. Спостерігаються тенденції до збільшення їхньої кількості, увиразнення сутності, зміни пріоритетності певних функцій та ін. Однак практично всі приділяють належну увагу такому виду діяльності, як планування. І це не випадково, оскільки у плануванні реалізується не лише цільовий компонент навчально-виховного процесу як система, а й аналіз і прогнозування внутрішнього й зовнішнього середовища дошкільного закладу, потреб і можливостей вироблення різноманітних концепцій розвитку, самоаналіз ефективності дій і планування .

Однією з перших спроб проаналізувати та запропонувати нову модель закладів освіти в умовах оновлення суспільства, була колективна наукова праця російських вчених Конаржевського Ю. А., Нефедової К. О., Шамової Т. І.

Значну увагу цій проблемі приділяють Дмитренко Г. А., Даниленко Л. І., Єльникова Г. В., Карамушка Л. М.

За твердженням науковців у галузі дошкільної педагогіки та психології (А. Бурова, О. Долинна, О. Низковська), сутність і мета планування роботи дошкільного навчального закладу полягають, передовсім, у визначенні конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів і засобів досягнення намічених перспектив на певний (довший та коротший) відтинок часу. Основною метою цього складного процесу є забезпечення гармонійного розвитку особистості кожної дитини за обов’язкової умови – врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України “Про дошкільну освіту”, змісту Базового компонента й чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят. [12,с.13]