Джерело: Виханский О. С. Стратегическое управление. М.: Гардарика, 1998.- с. 64. [18, с. 64]
На кожному із полів необхідно розглянути всі можливі парні комбінації і виділити ті, які повинні бути враховані при розробці стратегії.
У відношенні тих пар, які вибрані з поля СІМ (сили і можливості), при розробці стратегії необхідно використати сильні сторони для того, щоб отримати максимальну віддачу від можливостей, які з’явилися у зовнішньому середовищі. Для тих пар, які виявилися на полі СЛМ (слабкості і можливості), стратегія повинна бути побудована таким чином, щоб за рахунок можливостей які виникли, спробувати перебороти слабкості, які є в організації. Якщо пара знаходиться на полі СІЗ (сили і загрози), то стратегія повинна припускати використання сили організації для усунення загрози. Для пар, які знаходяться на полі СЛЗ (слабкості і загрози), організація повинна виробити таку стратегію, яка дозволила б їй як звільнитися від слабкості, так і спробувати перебороти загрозу, яка над нею нависла.
На четвертому етапі оцінюється значимість факторів і їх вплив на формування стратегії в цілому.
Деякі сильні сторони компанії вагоміші, чим інші, так як вони відіграють більш важливу роль в діяльності фірми, в конкурентній боротьбі і в формуванні її стратегії. Подібним чином деякі слабкі сторони можуть стати фатальними для компанії, в той час як інші не дуже важливі можуть бути легко виправлені.
Визначені сприятливі умови можуть допомогти фірмі значно підсилити свої позиції, а якісь перспективи які відкрилися вона не зможе використати. Також і загрози можуть бути лише хмаркою на голубому небосклоні, а можуть перерости і в грозову хмару.
Ідея SWOT-аналізу складається в наступному а) застосування зусиль для перетворення зовнішніх загроз в нові можливості і внутрішніх слабостей в силу; б) розвиток сильних сторін, конкурентних переваг фірми у відповідальність з її обмеженими можливостями. [98, с. 11]
При визначенні значимості фактора оцінюють силу його впливу на становище компанії. Крім цього, аналізуючи можливості загрози, оцінюють імовірність використання можливості і реалізацію загрози. Основним методом при проведенні даного дослідження являється метод експертних оцінок.
SWOT-аналіз дуже схожий на складання “стратегічного балансу”: сильні сторони –це активи компанії в конкурентній боротьбі, а її слабкі сторони – пасиви. Діло лише в тому, наскільки сильні сторони (активи) перевершують слабкі (пасиви) (відношення 50 : 50 однозначно не бажано), а також в тому, як використовувати ці сильні сторони і як нахилити стратегічний баланс в сторону активів.
З точки зору формування стратегії сильні сторони компанії важливі, так як вони можуть бути використані як основа для формування стратегії і конкурентної переваги. Якщо сильних сторін недостатньо для того, щоб сформувати на їх основі успішну стратегію, то керівництво компанії повинно терміново створити базу, на якій ця стратегія могла б базуватися.
В той же час стратегія повинна бути направлена на усунення слабких сторін, які роблять компанію уразливою, заважають її діяльності або не дають їй використовувати привабливі можливості. Принцип тут простий: стратегія повинна повністю враховувати сильні, слабкі сторони компанії і її конкурентні можливості.
Таким чином, SWOT-аналіз - один з найважливіших кроків у формулюванні стратегії. Використовуючи місію організації як контексту, менеджери оцінюють внутрішні сильні (особливу компетентність) та слабкі сторони, а також зовнішні можливості і перешкоди. Завданням є розробка відповідної стратегії, яка б грунтувалася на можливостях та сильних сторонах, нейтралізувала перешкоди та слабкі сторони.
1.4 Аналіз стратегічних альтернатив
Оцінювання стратегічних альтернатів передбачає їх перевірку на оптимальність за такими основними критеріями: ступінь їх відповідності місії та цілям, забезпечення конкурентних переваг, рівень урахування факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, забезпечення ефективної роботи підприємства.
Модель вибору оптимальної стратегії підприємства, яку запропонували
О. Є. Кузьмін та О. Г. Мельник, представлена на рис. 1.6.
Рисунок 1.6
Модель вибору оптимальної стратегії підприємства
Реалізацію вибору оптимальної стратегії доцільно здійснювати шляхом формування управлінського рішення про вибір оптимальної стратегії та відхилення ризикованих.
Щоб отримати оптимальну стратегію, спочатку необхідно з’ясувати, що це таке.
Наведу основні підходи до визначення поняття “стратегія”:
1. Стратегія – це низька цілеспрямованих рішень, які визначають та розкривають цілі компанії; приводить до розробки принципових планів та політик організації, що направлені на досягнення цілей; визначають рамки ділової активності компанії та тип людської та економічної організації; визначають природу економічного та неекономічного вкладу, який компанія намагається зробити задля своїх власників, працівників, клієнтів та громадськості (К. Андрюс).
2. 5 Р – plan (план) – свідомо вибрана послідовність дій; ploy (хитрість) – “маневр” з метою обійти конкурента; position (позиція) – місцезнаходження в середовищі; perspeсtive (світогляд) – особистий спосіб світосприйняття; preference (перевага) – створення конкурентної переваги.
3. Стратегія – це спосіб поведінки або план, який інтегрує основні цілі організації, норми та дії в єдине ціле, допомагає направляти та розміщувати ресурси унікальним і неповторним чином, який заснований на відносинах внутрішніх перевагах та недоліках організації, очікуваних змінах в оточенні та пов’язаних з ними діями конкурентів (Дж. Б. Куїн).
4. Комплексний план, сформований для здійснення місії організації та досягнення її цілей (А. Мескон). [82, с. 27-28]
Таким чином, стратегія – це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей. Він розробляється для того, щоб визначити, в якому напряму буде розвиватися компанія, та приймати рішення при виборі способу дій.
Стратегію відрізняють довгостроковість та впровадження інновацій. Основне завдання, яке вирішує стратегія діяльності фірми – забезпечення впровадження інновацій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності.
Стратегія організації постійно розвивається. Не завжди вдається продумати заздалегідь усе до дрібниць і потім довгий час жити без змін.
Завжди знаходиться щось нове, на що треба реагувати, і в результаті цього відкриваються нові стратегічні ніші. Процес удосконалення стратегії безкінечний. Стратегія компанії завжди повинна сполучати в собі заплановану і продуману лінію поведінки, а також можливість реагування на все незаплановане нове.
Як підреслив Г. А. Дмитренко, для комерційних організацій, які функціонують в ринковому середовищі, принципово важливим питанням (забезпеченням процвітання, виживання чи загібель усіх організацій) являються вибір правильної конкурентної стратегії для досягнення визначеної мети. Досліджуючи проблему вибору конкурентної стратегії, М. Портер вказав шляхи з допомгою яких фірмі вдається зайняти тривкє положення в галузі. Вони допомагають їй захищатися від кожної із п’яти сил конкуренції Головний вклад М. Портера в рішенні даної наукової проблеми заключається в тому, що він вказав на існування тільки двох шляхів досягнення оптимального функціонування організації в ринковому середовищі або вона стає виробником з низьким рівнем собівартості, або диференцює свою продукцію або послуги в тих напрямках, які цінуються покупцем до такої ступені, що ті заплатять найвищу ціну, щоб тільки отримати їх. [39, с. 9]
Завантажити реферат