Облігації

Утримувачі іпотечних облігацій під заставу майна, як правило, захищені умовами облігаційного договору. Емітенту може бути заборонено випускати нові облігації під заставу майна, яке вже є забезпеченням для інщих облігацій (якщо ж такий випуск відбувся , то вони мають бути “більш низького порядку” або “вторинними” в тому розумінні, що їх утримувачі можуть претендувати на підзаставне майно лише після того, як будуть задоволені потреби утримувачів раніше випушених під заставу цього майна облігацій). Майно, що було придбано корпорацією після випуску облігацій, також може використовуватися в якості забезпечення.

Облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними паперами, що зберігаються на умовах трасту. Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли в якості забезпечення облігацій компаннії-емітента виступають цінні папери її філії.

В якості забезпеченя облігацій під заставу обладнання, які відомі також під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном, право на яке має довірча особа, використовуються транспортні засоби (літаки, локомотиви). У випадку необхідності це обладнання може бути продано і кошти передані новому власнику. Юридичні процедури, що вимагаться для емісій таких облігації мажуть бути дуже складними. В більшості випадків використовується так звана “філадельфійська схема”, суть якої полягає в тому, що довірча особа, яка володіє обладнанням, випускає облігації, а потім здає це обладнання корпорації в аренду. Арендна плата використовується для виплат утримувачам облігацій процентів і суми боргу. В підсумку, коли всі виплати зроблені в зазначені строки, коропорація отримує право на обладнання.

Незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне забов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом. В цілях захисту власників таких облігацій облігаційна домовленість[27] як правило містить обмеження на подальшу емісію як забезпечених, так і додаткових незабезпечених боргових паперів.

Підвидом незабезпечених облігацій є субординовані облігації. Субординація (підпорядкування) вводиться тоді, коли в обігу знаходяться більше ніж один випуск незабезпечених облігацій для визначення пріорітетів. Так у субординованих незабезпечених облігацій пріорітет нижче, ніж у несубординованих. У випадку банкрутства компанії забов’язання з більш низьким пріорітетом будуть задовольнятися після того, як бідуть виконані забов’язання по облігаціях більш високого порядку.

Також існують і інші види облігацій. Наприклад доходні облігації за своєю суттю більше нагадують привелейовану акцію аніж облігацію. Виплати процентів по них своєчасно та в повному обсязі не гарантовані, а їх невиплата не несе за собою банкрутства емітента. Для корпорації-емітента відсотки по облігаціях даного виду можуть відноситися до тих, що зменшують оподатковану базу. Такі види облігацій не мають широкого розповсюдження (приклад: при реорганізації неплатоспроможних залізниць[28]).

Гарантовані облігації випускаються одніэю корпорацією, а гарантуються іншою (наприклад, випускаються дочірньою компанією, а гарантуються головною). По облігаціях участі окрім гарантованого проценту може виплачуватися надбавка, якщо доходи корпорації перевищують певний рівень. Облігації з правом голосу, на відміну від звичайних, надають їх утримувачам право голосу в керівництві корпорацією-емітентом. Для фінансування обладнання іноді практикують випуск облігацій серіями з різними термінами погашення.

Конвертовані облігації можуть бути, за бажанням їх власника, обмінені на інші цінні папери, як правило звичайні акції (того ж емітента).

Емітентами забезпечених облігацій, як правило, є корпорації і муніципальні органи влади. Муніципалії випускають, окрім зазначених видів облігацій, облігації під доход від проекту і облігації промислового розвитку. В першому випадку джерелом виплат процентів і погашення облігації служить доход від об’єкта інвестування мобілізовних коштів або певний доход емітента (наприклад податок). В другому випадку (облігації промислового розвитку) зібрані кошти йдуть на покупку або будівництво обладнання, яке передбачається здати в аренду на привабливих умовах. Такі облігації дозволяють знизити коштовнисть фінансування для тих компаній, які вирішили розмістити свої підприємства на тій же теріторії, де знаходиться емітент.

Випускаються також і різні види короткострокових облігацій для задоволення поточних потреб в наявних коштах. Традиційно до таких видів відносяться векселі[29] (зі строками до надходження податків, до отримання доходу, тощо).

Державні облігації випускаються під загальне забов’язання і гарантуються всім майном, що є в державній власності. Це можуть бути облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, ощадні облігації (облігації серіїї EE I HH в США, ОВДОП 1997 року випуску), векселі, білети і облігації Казначейства (Казначейскь забов’язання, білети Казначейства США, ДКЗ (ГКО) в Росії), безкупонні розписки Казначейства[30].

Таким чином ми визначили суть облігації як боргового цінного паперу (цінного паперу з фіксованою ставкою доходу) і описали основні її характеристики і розглянули основні види. Ми намагалися співставити базові теоретичними положення з законодавчою базою нашої країні для того, щоб показати як ця теорія практикується в України.

Висновок

Обсягу курсової виявилося замало, щоб розглянути більшість особливостей облігації як цінного паперу. Проте ми розкрили головну її суть як боргового ціного паперу, пояснили те місце на ринку цінних паперів, яке вона займає в Україні і в світі, розглянули основні її види.

За рахунок таких властивостей облігацій як дешевість, порівняно з банківським кредитом, надійність, відносна простота випуску і обігу робить цей папір дуже емісійно і інвестиційно привабливим. А можливість неемісійного фінансування бюджетного дефіциту, регулювати певні макроекономічні показники робить його необхідною складовою державної грошово-кредитної політики.

Незважаючи на все вищесказане ринок корпоративних і муніципальних облігацій в Україні не розвнинений, а державні облігації переситили ринок. В останньому розділі ми вияснили, що причиною нерозвинутості перших двох ринків є непідгодовленість кадрів, методична і законодавча незабезпеченість, і фіскальна політика держави, яка за останні два роки просто блокувала фондовий ринок і діяльність його професійних учасників. Державний же ринок останнім часом просто з’їдав кошти які б могли бути спрямовані на виробництво і носив спекулятивний характер, внаслідок чого і “рухнув”.

Основними напрямками розвитку ринку облігацій ми визначили: зміну податкового законодавства, систематизацію ринку облігацій, і підвищення професійного рівня керівників підприємств і службовців, що займаються розробкою і випуском цінних паперів.

Список використаної літератури.

1. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.91.

2. Закон України “Про державний внутрішній борг України” від …