Аналіз формування і використання капітальних вкладень на підприємстві

ЗМІСТ.

Вступ.

1. Теоретичні основи і методологічні засади аналізу формування і використання капітальних вкладень на підприємстві.

1.1. Сутність, види та джерела формування капітальних вкладень на підприємстві.

1.2. Інформаційна база аналізу формування і використання капітальних вкладень на підприємстві.

1.3. Методика аналізу і оцінки формування і використання капітальних вкладень на підприємстві.

1.4. Показники, що характеризують ефективність використання капітальних вкладень на підприємстві.

2. Аналіз і оцінка формування і використання капітальних вкладень на підприємствіВП "Ременерго".

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства.

2.2. Аналіз джерел формування капітальних вкладень.

2.3. Аналіз ефективності використання капітальних вкладень.

2.4. Основні напрямки підвищення ефективності використання капітальних вкладень на підприємстві.

Висновки і пропозиції.

Література.

Вступ.

Капітальні вкладення - це витрати на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих основних засобів і на створення нових.

Досить часто термін "інвестиції" ототожнюєшся з терміном "капітальні вкладення". При цьому термін "інвестиції" розгля­дається як вкладення коштів у відтворення основних засобів (будівель, устаткування, транспортних засобів тощо). Але водно­час інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні активи, і в різно­манітні фінансові інструменти (акції, облігації, тощо), і в окремі ви­ди нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, "ноу-хау" тощо). Отже, капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог. Характеризуючи економічну сутність інвестицій, слід зазначити, що в сучасній літературі цей термін трактується неоднозначно – або широко, або вузько - залежно від мети дослідження.

Най типовішою є думка, згідно з якою інвестиції - це будь-яке вкладення коштів, що може і не призводите ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносять так звані "споживчі інвестиції" (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач), що за своїм економічним змістом до інвестицій не належать, - засоби на придбання цих товарів витрачаються в да­ному разі на безпосереднє довгострокове споживання (якщо їхнє придбання не передбачає наступного перепродажу).

Нерідко інвестиції визначають як вкладення коштів. У су­часних умовах інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, айв інших формах рухомого і нерухомого майна, різноманітних фінансових інструментів (насамперед цінних паперів), нематеріальних активів тощо.

Існує також думка, що інвестиції – це довгострокове вкладення коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (передусім, капітальні вкладення) мають довгостроковий характер, проте ін­вестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в акції, ощадні сертифіката тощо).

Вищерозглянуті положення враховані при визначенні терміну "інвестиції" в Законі України "Про інвестиційну діяльність":

" . Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Завданням даної курсової роботи є – провести аналіз формування і використання капітальних вкладень на прикладі вибраного підприємства.

Мета роботи – навчитися аналізувати процес формування та використання капітальних вкладень на підприємстві.

Об’єкт дослідження – капітальні вкладення на підприємстві.

1. Теоретичні основи і методологічні засади аналізу формування і використання капітальних вкладень на підприємстві.

1.1. Сутність, види та джерела формування капітальних вкладень на підприємстві.

Капітальні вкладеш являють собою інвестиції, спрямовані на будівництво і придбання нових основних фондів, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих основних фондів. Вони виступають як матеріалізована форма технічного прогресу, важливий чинник інтенсифікації, збільшення обсягів та підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів споживчої кооперації. Вплив капітальних вкладень на ефективність господарювання виявляється в підвищенні продуктивності праці, збільшенні прибутку підприємств. До складу капітальних вкладень включаються затрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, машин, механізмів, інструментів, інвентарю, інші капітальні роботи і затрати на проектно-розвідувальну діяльність, на утримання апарату управління і технічногонагляду, на відведення земельних ділянок тощо. Важливе значення в здійсненні ефективної інвестиційної політики підприємства ж класифікація капітальних вкладень. Залеж від ознак, покладених в основу класифікації, структура капітальних вкладень підрозділяється на технологічну, відтворювальну, галузеву, територіальну, за призначенням.

Особливе значення для підвищення ефективності капіталь­них вкладень має покращання їх технологічної структури, що означає співвідношення затрат за їх видами: затрати на буді­вельно-монтажні роботи; вартість устаткування, машин, меха­нізмів, інструменту, інвентарю; інші капітальні роботи і затрати.

Прогресивність технологічної структури визначається збіль­шенням у складі капітальних вкладень питомої ваги затрат на придбання активної частини основних виробничих фондів. Це дає можливість здійснити відносне зниження капітальних вкла­день на одиницю продукції, що випускається, і тим самим підви­щити їх економічну ефективність. Покращання структури капі­тальних вкладень сприяє підвищенню технічного рівня підпри­ємства, росту механізації й автоматизації виробництва.

На зміни в технологічній структурі капітальних вкладень впливає ряд чинників і, насамперед, — впровадження в практик) функціонування господарюючих суб'єктів досягнень науково-технічного прогресу.

Відтворювальна структура капітальних вкладень — це роз­поділ їх за основними формами відтворення основних фондів: на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне пе­реозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва відноситься спорудження окремих виробничих об'єктів, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

Під розширенням діючих підприємств розуміють споруджен­ня додаткових виробничих комплексів, нових об'єктів, а також розширення існуючих окремих цехів та об'єктів на території діючих підприємств з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

Реконструкція діючих підприємств являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання вироб­ництва, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення. Вона пов'язана з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня, метою якого є збільшення виробничих потужностей, покращання якості та конкурентоспроможності продукції. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною. Технічне переозброєння діючих підприємств означає здійснення комплексу заходів, що передбачають підвищення техніко-економічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження передової техніки і технології, механізації й авто­матизації виробничих процесів, модернізації та заміни технічно застарілого і фізично спрацьованого устаткування новим, більш продуктивним. Воно здійснюється, як правило, без розширення [існуючих виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.