Плаваючі валютні курси, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими:
v Незалежне плавання (курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків). Таку різновидність використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них США, Японія, Великобританія, Італія, Канада, Індія, Філіппіни, Азербайджан (всього 59 країн). Успішне використання цього режиму можливе за умов економічної та політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, усталеної макроекономічної політики;
v Кероване (регульоване плавання), яке подібне до незалежного плавання, однак при більшому втручанні центральних банків (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії; України, КНР, Югославії, Польщі, Словенії та ін. (всього 36 країн)). Режим керованого плавання, що має назву змішаного, полягає в тому, що держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс, іншими словами, можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору - встановлення максимального і мінімального значення відхилення валютного курсу.
Для здійснення цієї політики, при якій втручання держави покликано пом"якшувати різкі коротко- та середньострокові коливання валютного курсу, необхідна наявність значних валютних резервів. При цьому чим менш стабільна економіка даної країни, тим значніші мають бути державні валютні резерви. Успішне використання режиму регульованого плавання потребує наявності солідної матеріальной та методичної бази для прогнозування валютного курсу, високого ступеня професіоналізму і відповідної підготовки. В противному разі його використання може призвести до колосальних матеріальних та фінансових втрат;
v Змішане плавання по відношенню до однієї валюти. Даний курс національної валюти використовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об"єднані Арабські Емірати (всього 4 країни);
v Спільне плавання, яке використовує валютне угрупування ЄС, причому з двома валютними режимами - один для валютних операцій серед членів Союзу, інший - для відносин країн-членів ЄС з іншими партнерами, що знаходяться в позасоюзній зоні.
Сьогодні посилюється тенденція до відміни обмежень у сфері міжнародного руху капіталів. Йдеться про повну свободу конвертованості валют.
Конвертованість валют
Конвертованість валюти є спроможність валюти певної країни вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.
При такому спрощеному підході до поняття конвертованості валюти майже повністю ігнорується її економічна сутність, і вся проблема практично зводиться до звичайної технічної акції обміну.
Насправді ж досягнення і підтримка країною конвертованості своєї національної валюти - це досить складна економічна проблема, пов"язана з глибокими якісними змінами як в самій економіці, так і в її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму конвертованості національної валюти потребує від країни серйозної підготовки.
Так, обов"язковою передумовою конвертованості національної валюти є наявність в країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарської самостійності власника грошей. Іншою обов"язковою умовою є наявність ринкового господарства, при якому всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик.
Конвертованість валюти дає змогу оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон"юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток країни.
Таким чином, конвертованість як економічну категорію можна визначити як такий стан економічної і валютно-фінансової систем, при якому для власників засобів у національній валюті забезпечується свобода здійснення тих чи інших операцій як у певній країні, так і за кордоном.
За класифікацією конвертованості (оборотності) за видами та суб"єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно конвертовані (ВКВ), частково конвертовані (ЧВК), неконвертовані (НКВ).
Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де не існує ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на оперції, пов"язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) і іноземних (нерезидентів) юридичних та фізичних осіб - власників даної валюти.
Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на золото існувала до Першої світової війни. В роки світової економічної кризи 1929-1933 рр. золотий стандарт було відмінено, конвертованість національних валют на золото в більшості країн практично перестала існувати. Після серпня 1971 року у зв"язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара було припинено конвертованість долара на золото.
Частоково конвертовані валюти (ЧВК) - це валюти тих країн, де існують валютні обмеження на певні валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн.
Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні оперції як для резидентів, так і для нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слабо розвинутих країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій.
Під час і після Другої світової війни всі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка та шведської крони, були неконвертованими.
Залежно від місця перебування суб"єкта конвертованість може бути зовнішньою та внутрішньою.
При зовнішній конвертованості (оборотнисті) повна свобода обміну зароблених в даній країні грошей для закордонних розрахунків надається лише іноземним фізичним та юридичним особам (нерезидентам), тоді як громадяни та юридичні особи даної країни (резиденти) такою свободою не володіють. Світовий досвід показує, що перехід до конвертованості, як правило, розпочинається із зовнішньої конвертованості. Річ у тім, що саме зовнішня конвертованість стимулює активність іноземного капіталу, формує біль-менш стійкий міжнародний попит на валюту даної країни, зміцнює світовий престиж національної валюти.
За режиму внутрішньої конвертованості свободою обміну національних грошей на іноземні валюти користуються лише резиденти. Запровадження внутрішньої конвертованості потребує від країни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому, світовому ринках тощо. Тому після введення створюються необхідні умови для переходу до часткової та повної конвертованості.
Конвертованість валюти - це особливий характер взаємозв"язку національного та світового господарств, що здійснюється через грошово-валютні канали, надає можливості вільного вибору виробникам і споживачам даної країни найбільш вигідних ринків збуту і закупок продукції та послуг; стимулює вплив іноземної конкуренції на гнучкість, ефективність національних підприємств та їх пристосованість до швидкозмінних світогосподарських умов, сприяє "підтягуванню" національного виробництва до міжнародних стандартів по цінах, витратах фінансових і трудових ресурсів.
Завантажити реферат