1. Здійснення державного і громадського екологічного контролю
2. Додержання обов'язків юридичними і фізичними І особами щодо здійснення технічних, організаційних, інших заходів попередження негативного впливу господарської та іншої діяльності на стан навколишнього природного середовища
3. Забезпечення державними органами додержання екологічних вимог при плануванні, розміщенні продуктивних сил, здійсненні іншої діяльності і експлуатації екологічно небезпечних об'єктів
4.Врахування Радами народних депутатів, органами виконавчої влади та іншими спеціально уповноваженими органами в галузі екології пропозицій, зауважень громадян щодо поліпшення стану екологічної обстановки.
Ø Превентивно-обмежувальні гарантії
1. Проведення державної, громадської і інших форм екологічної експертизи
2. Ліцензування екологічно небезпечної діяльності
3. Видання дозволів на використання природних ресурсів, лімітів на викиди і скиди
4. Обмеження діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства, вимог дозволів на природо-використання, лімітів викидів і скидів
5. Зупинення (тимчасове) екологічно-небезпечної діяльності, анулювання дозволів на природовикористання, лімітів викидів і скидів
6. Припинення діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства
Ø Процесуально-правові гарантії - Юридична можливість і порядок звернення за захистом порушених прав в органи:
а) управління і контролю в галузі екології; б) органи адміністративної юрисдикції; в) органи прокуратури; г) судові органи;
Процедура проведення екологічної експертизи. Процедура одержання екологічної інофрмації Процедура здійснення екологічного контролю. Процедура передачі природних ресурсів у власність і надання в користування.Процедура ліцензування, видачі дозволів на викиди і скиди, розміщення відходів, затвердження лімітів, квот .
Охоронювально-забезпечувальні (захисні) «гарантії гарантій»
Реалізуються шляхом притягнення винних осіб в порушенні екологічних прав громадян до юридичної відповідальності
дисциплінарної відповідальності, адміністративної відповідальності, кримінальної відповідальності, еколого-правової відповідальності, майнової відповідальності
38. форми власності на землю
Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Стаття 4. Право державної власності на землю
У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають:
Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.
Не можуть передаватись у колективну та приватну власність:
- землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;
- землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;
- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів)
- ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських
- підприємств, селянських (фермерських) господарств;
- землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів)
- ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;
- землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
Земля може належати громадянам на праві колективної власності.
Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств – за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Землі у колективну власність передаються безплатно.
Стаття 6. Право приватної власності громадян на землю
Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:
ведення селянського (фермерського) господарства;
ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);
садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:
одержання їх у спадщину;
одержання частки землі у спільному майні подружжя;
купівлі-продажу, дарування та обміну.
Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться
місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції
за плату або безплатно.Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян
ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки.ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру
садівництва,дачного і гаражного будівництва.
40. способи захисту екологічних прав громадян
Охоронювально-забезпечувальні (захисні) «гарантії гарантій»