українські реферати
курсові і дипломні роботи

Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком

Реферати / Економіка / Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком

Очевидно, що перша похідна ( r = 1 ) завжди від'ємна, тобто, як уже було сказано, при збільшенні пропозиції ціна буде падати. Крім того, у випадку, коли ринок знаходиться в стані рівноваги, тобто товарний дефіцит дорівнює сукупній ринковій пропозиції, ціновий коефіцієнт C буде дорівнювати 1 ( С = 1), тобто на ринку встановлюється ціна рівноваги. У випадку, коли пропозиція перевищує товарний дефіцит, ціна починає падати і при необмеженому зростанні пропозиції прямує до нуля. Якщо ж попит перевищує пропозицію на величину товарного дефіциту, то ціновий коефіцієнт C стає більше 1 ( С>1 ), і з ростом дефіциту ціна збільшується, що створює сприятливу економічну кон'юнктуру для виробників споживчих товарів. Графік цінового коефіцієнта C показаний на малюнку 1.1 : а) d=0; S=0;

б) d=0; S=0,5;

в) d=0,25; S=0;

г) d=0,25; S=0,5,

де

сумарна ринкова пропозиція без урахування пропозиції i-гo суб'єкта ринку.

Для побудови даної моделі необхідно також ввести поняття собівартості продукції - грошовий вираз витрат на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість, як відомо, безпосередньо впливає на кінцеві економічні результати господарювання, в її основі лежать витрати виробництва. Витрати будь-якого підприємства за певний період часу дорівнюють вартості ресурсів, що було витрачено на виробництво певної кількості продукції чи послуг. Існують два підходи до визначення витрат: бухгалтерський та економічний. Бухгалтерський враховує тільки ті, що мають форму грошових платежів. Економічне розуміння витрат базується на обмеженості ресурсів і можливості їх альтернативного використання.

Економічні витрати дорівнюють сумі нормального прибутку, явних ( бухгалтерських) та неявних витрат. Неявні витрати можуть бути представлені як грошові платежі, які підприємство може отримати при більш ефективному використанні ресурсів. Нормальний прибуток - це мінімальна винагорода, яку підприємство повинно отримати за розвиток даного виду бізнесу. Наведемо деякі класифікації витрат, а саме:

1. За місцем у системі керування: а) виробничі витрати; б) невиробничі витрати ( загальні витрати фірми).

2. Ступеня їхньої відслідкованості: а) прямі витрати; б) непрямі витрати.

3.Часу їх дебетування відносно надходжень від реалізацій:

а) витрати, що входять у виробничу собівартість;

б) витрати періоду.

4.Динаміки їхніх функціональних змін: а) змінні витрати; б) постійні витрати.

5.Ступеня їх усереднення: а) повні витрати; б) витрати, що входять в питому собівартість.

6. Їхньої значимості для планування: а) регульовані і нерегульовані витрати; б) нормативні витрати; в) прирістні витрати; г) витрати минулого періоду; д) наявні виплати; е) значимі витрати ( майбутнього періоду); ж) витрати, що входять до альтернативної вартості.

Проте, із погляду рівноважного аналізу для нас важливі тільки постійні і змінні витрати, оскільки рівноважний аналіз є об'єктом ряду припущень, що обмежують, як-от:

1. Усі витрати повинні підрозділятися на змінні і постійні;

2. Величина змінних витрат на одиницю продукції повинна залишатися постійною;

3. Повинен бути один вид продукту й одна структура продажу;

4. Обсяг виробництва повинен залишатися єдиним чинником, що впливає на величину перемінних витрат.

Отже, ми будемо розглядати витрати тільки як змінні, пов'язані з ростом обсягу продукції, що виробляється, і постійні, що характеризують ефективність керування і не пов'язані з ростом обсягу продукції.

У змінні витрати входять усі прямі матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо й електроенергія на технологічні цілі і т. п. ) і трудові витрати ( оплата праці робочих із відрахуваннями на соціальні потреби ).

До постійних витрат відносяться: амортизація виробничого устаткування, оплата праці управлінського складу, витрати на утримання помешкань і технічне обслуговування устаткування, витрати на маркетингові дослідження і рекламу, придбання нових технологій і т п п.

Отже, для побудови даної моделі будемо розглядати витрати тільки як постійні і змінні.

Виходячи з цього, можна записати формулу собівартості на одиницю продукції: