Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком

З іншого боку, при р>p* ми маємо справу з великими підприємствами (на графіку зправа від мінімуму). Як видно, кількість абсолютно ідентичних підприємств, що працюють на конкретному ринку, росте зі збільшенням параметру конкурентоспроможності кожного з них. Це є закономірним з огляду на те, що зі збільшенням р зростає ефективність виробництва, тобто темп зменшення змінних витрат перевищує зростання постійних, і більша кількість підприємств має змогу одночасно працювати і отримувати прибуток на ринку. Прибуток на одиницю продукції визначається як різниця між ціною та середніми витратами на одиницю продукції. Це характерно для високотехнологічних галузей народного господарства.

Характерним для цієї області є існування і єдиність границі функції (15). Існування границі пояснюється тим, що ефективність виробництва не можна безмежно підвищувати. Легко бачити, що:

Граничні випадки зображені на малюнку 4.5 (d=1) і 4.6 (d=0). В першому випадку, при d=1, отримуємо :

В другому випадку, при d=0, отримуємо:

Отже, в якості висновку можна додати, що у випадку, коли дефіцит на ринку дорівнює 1 (d=1), туди можуть входити підприємства з будь-якими значеннями параметру конкуренто-спроможності ( р ). Адже ринок порожній і конкурентів немає. Саме час входити і отримувати надприбутки. Безумовно, кількість підприємств, які можуть одночасно входити на ринок е є безмежною і про це яскраво говорить малюнок 4.5. Але як свідчить статистика, одночасний вхід на новий ринок кількох підприємств відбувається дуже рідко. Завжди хтось намагається бути першим!

А от у випадку, коли ринок вже заповнений (d=0), успішний вхід можливий тільки на такі ринки, де працюючі підприємства мають р<p* . Цей факт пояснюється тим, що коли р<p* , ми маємо справу практично з ринком чистої конкуренції і поява на ньому нового підприємства лише трішки знизить долю ринку кожного з вже працюючих. До кардинальних змін така подія не призведе, звісно за умови, що всі інші параметри лишаються незмінними. Зовсім інша річ відбувається на ринку, коли р>p* . В цьому випадку більше ніж одному тут робити нічого і малюнок 4.6 яскраво ілюструє це. Звісно, якщо ви маєте нову технологію, що здатна зменшити ваші витрати, а з ними і величину р, тоді вперед, спробуйте задавити монополіста!

5. Дослідження моделі при малих значеннях р.

Проаналізуємо більш докладно ситуацію, коли значення параметру конкурентоспроможності підприємств малі, тобто р<p* (див. вираз 4.6). Як відзначалося раніше, на такому ринку можуть працювати, наприклад, приватні підприємці або дрібні торговці. Це є висококонкурентний ринок, де підприємства цілком залежать від ситуації на ринку. При таких умовах постійні витрати необхідно зводити до мінімуму, а більшу частину витрат складають змінні. Це характерно для ринків товарів широкого вжитку, продовольчих товарів та товарів першої необхідності.

На малюнку 5.1 зображена данаміка 5-ти підприємств з наступними параметрами: d = 0,2;

а) xi0 = 0,01; pi = 0,000l2; хi(t0) = 0,03; t = 0,8;

б) xi0 = 0,01; pi = 0,000l; хi(t0) = 0,06; t = 0,8;

в) xi0 = 0,01; pi = 0,00008; хi(t0) = 0,05; t = 0,8;

г) xi0 = 0,01; pi = 0,00006; хi(t0) = 0,04; t = 0,8;

д) xi0 = 0,01; pi = 0,0000l; хi(t0) = 0,03; t = 0,8.

Як видно з графіку, виживає підприємство д), яке має найменше значення параметру конкурентоспроможності р = 0,00001. Це свідчить про те, що умовою успішної діяльності підприємства на такому ринку є максимальна мобільність капіталу. Іншими словами, як тільки компанія починає збільшувати долю основних фондів в структурі капіталу, вона ризикує втратити можливість адекватно та швидко реагувати на зміни в ринковій ситуації.

Прикладом такого ринку можуть бути дрібні продавці на стихійних базарах, скажімо жінки, що продають різноманітні пиріжки, булочки та інші продукти харчування. За умови знаходження джерела більш дешевої сировини (борошно, цукор, дріжжі та ін.) такий торговець має змогу знизити ціну на свій товар, при цьому через зменшення змінних витрат його параметр конкурентоспроможності збільшиться. Ті торговці, що не зможуть знизити свої витрати, будуть змушені вийти з ринку через збитковість діяльності за старою схемою. На ринку залишаться лише ті, хто знайде шляхи для пристосування до нових умов. З цього видно, що кількість продавців на ринку з високою конкуренцією зменшується з ростом параметру конкурентоспроможності.

У випадку ж, коли ніхто інший не зможе пристосуватися до нового ринку, цей ринок може перетворитися на монополію. Значення параметра конкурентоспроможності монополіста визначається виразом (4.6). В такій ситуації з боку держави буде застосовано регулювання цін та інші антимонопольні заходи, щоб дати змогу працювати і отримувати прибуток на ринку іншим підприємцям.

Розглянемо випадок, коли на ринок входить новий суб’єкт. Оскільки бар’єр входу на цей ринок невисокий, то вхід на нього не викличе великих складностей. При цьому незначно зменшиться доля ринку кожного з суб’єктів господарювання.

З наведених прикладів видно, що зі збільшенням параметру конкурентоспроможності кількість одночасно працюючих на ринку підприємств зменшується (малюнок 4.4 при р<p* ).

Дослідимо область беззбиткової діяльності на такому ринку (малюнок 1.3). Як видно з малюнку, область беззбитковості ( ціна перевищує витрати ) обмежена справа точкою xi0 .

Як було зазначено вище, границі інтервалу беззбитковості зв’язані співвідношенням :