3.1 . Підвищення ефективності використання річного робочого часу.
Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу.
Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов”язково вплине на рівень ефективності виробництва.
Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів:
- покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства;
- забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.
Потрібно розширювати зв”язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФів.
На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%.
Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році:
Рч = Рчб х Дрч ,
де Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб – фактичний робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотків від величини базового року).
Рч = 140 х 0,05 = 7 (днів);
Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
Крч = ( Рчб + Рч ) / Рчпл ,
де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ;
Отже, Крч = ( 140 + 7 ) / 230 = 0,6391.
Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:
Змпл = Кзм х Рч ,
де Змпл – приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році.
Отже, Змпл = 1,667 х 7 = 11,669 (змін).
Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:
Змпл = Рчб х Кзм + Змпл ,
де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році;
Отже, Змпл = 140 х 1,667 + 11,669 = 245,05 .
Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок річного робочого часу використання ОВФ:
Орчпл = ( Об / Змб ) х Змпл ,
де Орчпл – приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, Об – величина обсягу виробництва продукції у базовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році.
Орчпл = ( 8100000 / (140 х 1,667 )) х 11,669 = 405000 (грн).
Також визначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу , виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тисячу гривень. Активної частини ОВФ – 0,1 грн. у додаткову зміну:
Дрч = Бвак х Сзм х Змпл ,
де Дрч – додаткові витрати , пов”язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ, Бвак – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; Сзм – додаткові витрати, в гривнях на 1 тисячу гривень балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.
Дрч = 4,00 х 0,1 х 11,669 = 4,668 (тис.грн.).
Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою:
Д а/ві = (Бві х А) / Оі ,
де Да/Ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А- норма річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становитиме у базовому році:
Да/Вб = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.)
У плановому році:
Да/Впл = (5420 х 0,088) / (8100 + 405) = 0,0561 (грн./грн.).
Балансова вартість у плановому році дорівнює 5420 (5400-0,43+0,45).
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
А/Впл = (Да/Вб – Да/Впл) х Опл ,
де А/Впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції, Опл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році.
А/Впл = (0,0586 – 0,0561) х 8505 = 21,2625 (тис. грн.).
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році рівна:
Срч = А/Впл - Дрч,
Завантажити реферат