Україна належить до країн, що мають високі показники забруднення навколишнього середовища. Основними центрами зосередження екологічних проблем є високо урбанізовані райони, міські агломерації та крупні промислові центри. Так, питома вага забруднених стічних вод у загальному їх обсязі становить в цілому по Україні 28%, в т. ч. у Харківській та Луганській областях — більш ніж 70%, у Чернівецькій, Одеській, Донецькій областях — більше половини.
Високим є рівень забруднення і атмосферного повітря. Нині в Україні майже четверта частина шкідливих викидів промислових підприємств не уловлюється і потрапляє в атмосферу без будь-якого очищення. Найбільші викиди цих шкідливих речовин в атмосферу характерні для високо урбанізованих областей. Так, на частку Донецької області припадає майже третина всіх викидів по Україні в цілому, до 30% — на Дніпропетровську і майже 15% — на Луганську область.
Звичайно, основні обсяги скидів у воду та викидів у повітря локалізовані у містах та міських агломераціях. Найбільші викиди речовин в атмосферу спостерігаються в Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку, Дебальцевому, Макіївці та ін.
Особливості екологічних умов окремих регіонів повинні враховуватися і при територіальній організації сільськогосподарського виробництва. Це стосується насамперед приміського господарства, оскільки приміські території дуже часто забруднені важкими металами та іншими шкідливими елементами, які потрапляють з продуктами харчування в організм людини.
Важливим напрямом поліпшення екологічної ситуації у високо урбанізованих регіонах є обмеження надмірного зростання промисловості та чисельності населення великих міст. Так, не контрольований належним чином промисловий розвиток таких великих міст Донбасу, як Донецьк, Луганськ, Макіївка, Горлівка призвів до ряду складних екологічних, економічних та соціальних проблем. Один з шляхів їх вирішення полягає в обмеженні розміщення нових виробництв, які можуть лише ускладнити екологічну ситуацію.
В складних екологічних умовах заслуговує на увагу концепція розвитку малих і середніх міст, у яких природне середовище значно краще, ніж у великих. До того ж ряд областей України взагалі не має великих чи середніх міст, крім обласного центру (Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька). Особливо актуальним є подальший розвиток малих міст, в яких розміщені одне—два підприємства. В нових економічних умовах банкрутство таких підприємств може призвести до руйнації економічного базису розвитку цього міста.
Висновки
Основною складовою частиною продуктивних си є людина. В багатьох галюзях РПС орієнтується саме на трудові ресурси. Тому демографічні передумови розміщення продуктивних сил є найважливішим фактором серед усіх.
Трудові ресурси країни напряму залежать від кількості населення цієї країни. На кількість населення напряму впливає смертність, народжуваність та природний приріст. Вцілому в світі за останні роки кількість населення різко збільшилася. Але в Україні вона навпаки зменшилася. Цьому є цілий ряд причин, але основні з них – це погана екологічна ситуація, і як наслідок велика смертність; та нестабільна економічна ситуація в країні, і як наслідок низька народжуваність (сім’я не може собі дозволити біль ніж одну дитину).
Україна найбільша за територією країна Європи (не враховуючи європейської частини Росії). На її території проживає дуже велка кількість етнічних груп населення. В Україні є представники 127 етносів. Найчисельніша національність це українці, потім ідуть росіяни.
Статево-вікова структура населення також має великий вплив на розміщення продуктивних сил. Україна є ”старіючою” країною, тобто середній вік громадян збільшується. Жінки живуть довше за чоловіків - в середньому кількість жінок перевищує кількість чоловіків після 25 років.
Співвідношення сільського і міського населення нестабільно на протязі ХХ століття. Україна спочатку була аграрною країною і кількість сільського населення перевищувало кількість міського населення. В часи СРСР Укрїна стала індустріальною країної і все стао навпаки. Зараз кількість міського населення перевищує сільське.
Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення. Трудові ресурси можуть бути зайняті в виробничій та невиробничій сферах. В Україні зараз є нестача кваліфікованих кадрів. Велика кількість спеціалістів виїжджають за кордон.
Людина є головним суб'єктом господарства, репрезентантом трудового потенціалу держави і нації. Вона є основним фактором на, який орієнтується РПС у розміщенні виробництва по території країни.
Відтворення трудового потенціалу є одним з найважливіших завдань держави. Це зумовлено тим, що весь виробничий і невиробничий потенціал держави тримається на якості і кількості людських трудових ресурсів країни. Утримання трудового потенціалу в рівновазі є важливою задачею для уряду.
Невиправдановелика кількість працездатного населення або нестача робочих місць призводить о такого явища як безробіття. Забеспечити якомога більшу зайнятість населення непросте завдання. Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день, високою зайнятістю у низько ефективних, з загальнодержавної точки зору, галузях народного господарства, у тому числі в особистому підсобному сільському господарстві.
З явищем повального безробіття Україна вперше зіткнулась на початку 1990-х років. Хоч відтоді пройшло вже 12 років проблема безробіття в Україні ще зостається доволі гострою.
Соціальний захист населення грає велику роль у продуктивності трудових ресурсів країни. Покращення умов життя і побуту працівників сприяє підвищенню продуктивності їх праці. Отже задля економічного росту держави небхідно покращувати умови життя працівників.
Урбанізація стала великою проблемою для держави як у екологічному аспекті, так і з погляду на розвиток сільського господарства. Забруднення навколишнього середовища відбівається через скопичення великої кількості автомобілів та заводів і фабрик.
Додатки
Додаток 1
Галузі народного господарства |
1985 |
1990 |
1991 |
1992 |
1994 |
Всього зайнято у народному господарстві |
25,6 |
25,4 |
25,0 |
24,5 |
23 |
У промисловості та будівництві |
10,0 |
10,2 |
10,0 |
9,3 |
7,9 |
з них у кооперативній діяльності |
— |
0,4 |
0,5 |
— |
|
У сільському і лісовому господарстві |
5.4 |
5,0 |
4,9 |
4.9 |
4,8 |
У транспорті та зв'язку |
2.1 |
1.8 |
1.8 |
1,8 |
1,5 |
У торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні, збуті, заготівлях |
2,0 |
1.9 |
1,9 |
1,9 |
1,6 |
В охороні здоров'я, фізкультури, соціальному забезпеченні |
1,3 |
1,5 |
1,5 |
1,5 |
1,5 |
У народній освіті, культурі, мистецтві, науці й науковому обслуговуванні |
2,9 |
3,0 |
3,0 |
2,8 |
2,7 |
В апараті органів управління, державному страхуванні |
0,6 |
0,6 |
0.6 |
0,6 |
0,7 |
В інших галузях господарства |
1,3 |
1.4 |
1,3 |
0,7 |
0.5 |