Надзвичайно низькими темпами здійснювався приріст населення в Україні. Так, за 1940-2000 р.р. кількість жителів нашої держави збільшилась лише на 25%, а загальний приріст населення у колишньому СРСР за ці роки становив 47,7%.
Для світового в останні три століття характерною особливістю є процес інтенсивного посилення міграційних процесів, швидка урбанізація. Згідно з прогнозами, у 2025 р. частка міського населення в світі становитеме 60%. В Україні за 1940-1992 р.р. частка міських жителів зросла майже в 3 рази і становила близько 70%.
Зростання населення перебуває у взаємодії з іншими показниками людської цивілізації, зокрема із станом навколишнього середовища, обсягом природних ресурсів, кількістю сільськогосподарських угідь тощо. Зокрема, швидке зростання населення планети при наявному рівні забруднення навколишнього середовища, великій густоті заселення у тій чи іншій країні та через інші фактори загрожує людській цивілізації. Усвідомлення цього змусило уряди деяких країн в останні десятиріччя проводити активну демографічну політику.
Важливу роль у формуванні демографічної ситуації відіграє статево-вікова структура населення. В Україні у цій структурі переважають жінки. Зараз в Україні 54% жінок і 46% чоловіків. Перевага жінок над чоловіками починається, в середньому, з 25 років.
Україна характеризується відносно високим середнім віком населення. Спостерігається процес неухильниго старіння не тільки серед жінок, середня тривалість життя яких значно вища, а й серед чоловіків.
Негативні демографічні процеси, які відбуваються в останні роки, проявляються і в несприятливих показниках демографічного навантаження населення працездатного віку. Наприклад, на 1 січня 1991р. у розрахунку на 1000 людей працездатного віку припадало 791 чоловік непрацездатного віку (в середньому).
Важливе значення надається показникам співвідношення кількості дітей на 1000 чоловік, кількості осіб пенсійного віку на кожних 1000 працездатних тому, що кожному з них відводиться неоднакова роль у демографічних процесах, насамперед у природному відтворенні населення.
1. Характеристика населення
1.1 Природний приріст, народжуваність, смертність.
Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни або регіону.
Аналізуючи демографічні передумови РПС, треба враховувати чисельність регіону на даний момент і його динаміку в часі. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність.
Динаміка природного приросту населення залежить від рівнів народжуваності й смертності. Приріст населеня – це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період. Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст населення можна було співставити за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ і отримують відповідні коефіцієнти (вони називаються загальними).
Коефіцієнти природногоруху обчислюють у проміле(‰). Народжуваність - найдинамічніший складник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення.
Щоб забеспечити хоча б просте відтворення населення (нульовий приріст), треба аби сумарний коефіцієнт становив 2,6. У країнах з високою смертністю він повинен бути вищий, у країнах з низькоюсмертністю він понижується. В Україні він дорівнює 2,12; саме стільки дітей має (у середньому) народити жінка протягом життя, щоб у країні забеспечувалось просте відтворення.
*Найвищі показники народжуваності у країнах, що розвиваються, особливо в Африці: Кенія – 8,00; Йорданія –7,4; Сенегал – 7,2; Мексика – 6,2. Найнижчі показники притаманні Європі: Угорщина – 1,8; Австрія – 1,4; ФРН – 1,3.
Другою складовою частиною динаміки природного приросту є смертність. За минуле сторіччя показник смертності у цілому в світі знизилася, особливо у країнах, розвиваються. Однак протягом останніх десятиріч у високорозвинуних країнах світу він почав зростати. У цих країнах він нерідко вищій, ніж у країнах, що розвиваються.
Рівень смертності населення безпосередньо впливає на середню тривалість життя.
Показнки нарожуванності та смертності визначають динаміку природного приросту населення. Коефіцієнт пиродного приросту в світі досяг максимуму (20,6‰) у другій половині шістедесятих років. Потім він почав знижуватись і наприкінці вісімдесятих років становив вже 16,1‰.
Найнижчі показники приросту властиві європейським країнам. У деяких країнах показник від’ємний. В 1996 році коефіцієнт приросту для України становив –6,1‰.
Найвищі показники приросту спостерігаються у країнах Африки й Близького Сходу, перевищуючи де-не-де 35-40‰.*
* Ковалевський,Михайлюк, Семенов “Розміщення продуктивних сил”// “Знання”- 1998р – с.111-114.
1.2 Національний склад населення України.
Україна – одна з найбільших країн Европи, яка за чисельністю посідає шосте місце на континенті. Її населення становило майже п'яту частину всіх жителів колишнього СРСР – 51,7 млн. осіб.
Населення України різноманітне за своїм етнічним складом. Крім українців, значний відсоток становлять інші східнослов'янськінароди (росіяни і білоруси), а токож євреї, поляки, чехи, словаки. Зінших етнічних груп найчисельніші романомовні народи (молдавани, румуни), греки, угорці, а токож татари, гагаузи. За даними всеукраїнського перепису населення 2000 р. В Україні налічувалося українців - 78%, росіян – 20%, євреїв – 1%, інших національностей (таких як поляки, угорці, молдавани, болгари, греки, татари, грузини, армяни, румуни) – 1%.
(Україна.Закон України про національні меншини // Відродження.–1993.–№1.–с.77-78.)
Українці.
Українці – основне населення держави, один з найбільших народів Еропи, другий за чисельністю слов'янський народ.
Із 44,2 млн. українців, які проживали у 2000р. на території колишнього СРСР, на Україну припадає основна маса – 37,4 млн., або 84,8%. За останні десятиліття чисельність українців у країні зросла на 930 тис., хоча їхня частка серед усіх жителів дещо знизилася, що пояснюється значною мірою, зниженням їх природного приросту.
Чисельне співвідношення між населенням основного етнічного масиву і їх діаспорних утворень постійно змінюється. Так, від 1719 до 2000 р. питома вага українців у сучасних межах країни зменшилась з 85,6% до 81,0%, а в країнах Зарубіжної Европи– з 6,6% до 1,1%.
Нині, як і раніше, більшість українців мешкає в межах основного етнічного масиву.
Помітно зменшилося співвідношення між сільським та міським населенням, зокрема у зв'язку з перетворенням окремих сільських пунктів у селища міського типу або об'єднання їх з містами.
На чисельність сільського населення особливо вплинуло падіння його природнього приросту. Воно негативно вплинуло не лише на стан економічного і соціально-політичного розвитку України, а й на генофонд її народу, оскільки село було й залишається джерелом збереження і відтворення українського етносу.
Завантажити реферат