Внутрішній механізм підприємства

За участі відділів головного технолога, головного конструктора, головного металур­га, матеріально-технічного забезпечення, бюро розробки матеріальних нормативів ство­рює подетальні, специфіковані, поопераційні і зведені норми витрат сировини і матеріалів на нову продукцію; організовує щорічний перегляд діючих норм витрат; готує і доводить до відділів і цехів підприємства діючі норми витрат та показники їх зниження, контролює їх виконання; розробляє план організаційно-технічних заходів щодо економії матеріаль­них ресурсів, організовує їх реалізацію і контроль за виконанням; виконує аналіз фактич­них питомих витрат сировини та матеріалів за звітний період; бере участь у розгляді раціоналізаторських й інших пропозицій, що впливають на зміну норм витрат; вивчає причини утворення відходів і готує пропозиції по їх зменшенню чи використанню.

Розробка прогресивних норм здійснюється в наступній послідовності:

проводиться аналіз використання ресурсів і виявляються внутрішньовиробничі резерви по їх економії;

розробляються заходи щодо мобілізації і використання резервів економії ре­сурсів, розглядаються передумови впровадження й освоєння прогресивних норм;

розраховується економічна ефективність даних заходів.

План заходів щодо економії сировини і матеріалів розробляється для кожного підроз­ділу й у цілому для підприємства. Він є складовою частиною плану технічного й органі­заційного розвитку підприємства.

2. Формування кошторисів підрозділів

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статями калькуляції:

ü сировина та матеріали;

ü купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

ü паливо й енергія на технологічні цілі;

ü зворотні відходи (вираховуються);

ü основна заробітна плата;

ü додаткова заробітна плата;

ü відрахування на соціальні заходи;

ü витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

ü загальновиробничі витрати;

ü втрати від браку;

ü інші виробничі витрати;

ü попутна продукція (вираховується).

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вноситись зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним із найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому відображають зростання продуктивне. праці, економія ресурсів, технічний прогрес.

Планування витрат виконується в такій послідовності:

• складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції і послуг допоміжних цехів;
• складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва калькуляційними напрямами і за внутрішньозаводськими підрозділами-споживача
• складаються кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;
• калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами, розраховується виробнича собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується
• складається зведений кошторис витрат на виробництво з розрахунками до нас

До зведеного кошторису витрат на виробництво входять витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції.

Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків:

♦ витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

♦ основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуванням на соціальні заходи;

♦ кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допо­ міжного виробництва;

♦ кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

♦ кошторису загальновиробничих витрат;

♦ кошторису інших виробничих витрат.

У разі потреби складаються й інші розрахунки та кошториси.

Розрахунок витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві складається на підставі даних про обсяг виготовлення окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу чи видо­бутку продукції із вихідної сировини), встановлених для планового року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та організації виробництва. Ці норми використовуються як під час складання зведеного кошторису витрат, так і під час розробки планових калькуляцій.

У планових розрахунках можуть використовуватися збільшені натуральні норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або обсяг робіт у цілому, чи групові норми, розроблені для використання на деяких робочих місцях (дільницях, цехах), що мають однакові або подібні виробничі умови, споживають однорідну сировину або матеріали і виробляють однакову продукцію.

На основі натуральних норм витрат і цін на матеріальні ресурси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюються виходячи із середньої вартості відповідних видів

енергії, що складається на підприємстві, з діючих тарифів на енергію, придбану в сторонніх

підприємств і організацій, та планової собівартості енергії, що виробляється енергоцехами.

Обґрунтування витрат на енергію здійснюється шляхом складання розрахунків виробництва і споживання з кожного виду енергії власного виробництва, і визначення потреб у покупній енергії.

На підприємствах із великою номенклатурою виробів у планових розрахунках можуть використовуватися зведені норми витрат сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному виразі на виріб у цілому. У цьому разі розрахунок витрат на сировину і матеріали здійснюється виходячи з номенклатурного плану виробництва і зведених норм матеріальних витрат у вартісному виразі.

Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), здійснюється окремо для робітників, які находяться на відрядній оплаті праці, і робітників, які знаходяться на погодинній оплаті праці.

Сума основної заробітної плати робітників за відрядною оплатою праці визначається,