Внутрішній механізм підприємства

виходячи з обсягу виробництва відповідних видів продукції, установленої трудомісткості норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної (денної, місячної) тарифної ставки.

Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці визначається, виходячи з їх планової чисельності і середньої тарифної ставки або посадового окладу.

Додаткова заробітна плата планується у розмірах, передбачених Кодексом законів країни про працю, іншими актами законодавства України, колективними договорами підприємств із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генераль­ною та галузевими (регіональними) угодами.

Відрахування на соціальні заходи здійснюються відповідно до законів України.

Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва складаються на основі даних про планові обсяги їх продукції, норм матеріал них та трудових витрат, які знаходять відображення у кошторисах витрат. Для цього загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції (робіт, послуг) за відповідними напрямами.

Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування складається цех. ми основного виробництва. Кожна стаття кошторису обґрунтовується плановими рахунками, вихідними даними для яких є:

ü планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються в ходячи з норм їх використання і планового обсягу виробництва;

ü нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і серел ціни (собівартість) окремих видів енергії;

ü норми витрат купівельних матеріалів для експлуатації устаткування, у т. запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

ü норми амортизаційних відрахувань;

ü нормативи обслуговування устаткування і транспортних засобів допоміжним робітниками;

ü розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

ü розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструмента

Одночасно із складанням кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування уточнюються кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годин й одиницю продукції.

Для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат вихідними даними є:

v структура організації управління цехами, їх штатні розклади;

v норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загально-виробничих потреб;

v норми амортизаційних відрахувань;

v розрахунок витрат на охорону праці;

v розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;

v розрахунок витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

v розрахунок витрат на професійну підготовку та перепідготовку за профілем підприємства кадрів, що перебувають у трудових відносинах із підприємством;

v норми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавство

До загальної суми витрат у зведеному кошторисі входять не тільки витрати на виробництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного вироб­ництва, в тому числі напівфабрикатів власного виробництва, витрат майбутніх періоді е

Для визначення виробничої собівартості валової продукції необхідно:

1) із загальної суми витрат на виробництво виключити витрати на роботи (послуги що не входять до складу валової продукції.

Виключається також вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, якщо вони оплачуються за рахунок замовника понад ціну за виріб і не підлягають обробці на підприємстві. Перелік робіт, що не входять до складу валової продукції, підлягає уточненню на підприємстві;

2) врахувати зміну залишків витрат майбутніх періодів. У разі збільшення залишки; цих витрат, сума приросту віднімається від суми витрат на виробництво, у разі зменшення - додається до неї;

3) врахувати зміну залишків резервів наступних витрат. Приріст залишків резервів наступних витрат додається до підсумку витрат на виробництво, зменшення - віднімається.

Сума, одержана після внесення зазначених вище змін, і являє собою виробничу собі­вартість валової продукції.

Собівартість товарної продукції, обчислена виходячи із загальної суми витрат на ви­робництво, дорівнює собівартості, підрахованій виходячи з планових калькуляцій окре­мих видів продукції і їх товарного випуску.

Планова (нормативна) калькуляція - це розрахунок планової (нормативної) собівар­тості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова калькуляція складається на рік із розподілом по кварталах. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність складання калькуляції.

Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції, які виготов­ляються у плановий рік. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у пла­човому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається, виходячи з проектних показників, за даними конструкторсько - технологічної доку­ментації на базі діючих на початок звітного періоду норм, і є основою для обліку вироб­ничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконан­ням завдань щодо зниження собівартості.

Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, установлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікува­них) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефектив­ності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина пря­мих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції за плановий період.

При цьому більша частина витрат входять до собівартості одиниці продукції у ви­гляді прямих витрат.

Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції за такими методами (базами розподілу):

• методом розрахунку кошторисних ставок.
• За цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг); методом пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності;
• методом пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих витрат.

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації-кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.

Суми змінних та постійних загальновиробничих витрат включаються до планової собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибра­ної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.