Внутрішній механізм підприємства

Таблиця 2.2 (продовження)

Нормування кількості устаткування і його використання ведеться за групами ус­таткування. Для цього розробляються нормативи обслуговування, режими робіт, ремонту. На підставі зазначених нормативів визначаються виробничі потужності підрозділів і підприємства в цілому.

Основні ремонтно-експлуатаційні норми такі:

а) тривалість міжремонтних періодів чи обсяги робіт, які виконуються між ремонтами;

б) норми простою устаткування в ремонті;

в) структура ремонтних циклів;

г) вартість ремонтної одиниці;

д) трудомісткість ремонту (умовної чи фізичної одиниці); є) витрати матеріалів на ремонтні роботи і т.ін.

Фінансові нормативи - це розрахунки підприємства з бюджетом, банками й іншим» підприємствами та організаціями. Вони поділяються на наступні види:

I. Взаємовідносини з бюджетом:

а) нормативи відрахувань до бюджету, що включаються в ціну продукції, яка реалізується: податок на додану вартість;

акцизний збір;

мито і збори;

б)нормативи відрахування до бюджету, що нараховуються на фонд заробітної плати: відрахування до Пенсійного фонду;

відрахування у фонди соціального страхування;

в)нормативи відрахування до бюджету, що вираховуються з виплаченої заробітної плати: прибутковий податок;

відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування;

г)нормативи відрахувань у бюджет із прибутку: податок на прибуток;

д)місцеві податки і збори, що включаються в собівартість продукції.

II. Взаємовідносини з банками:

процент за банківський кредит;

процент на депозитний вклад у банк.

При оперативно-календарному плануванні на підприємстві застосовуються кален­дарно-планові нормативи.

Залежно від типів виробництва й методів його організації вони поділяються на такі види:

а)величина партій запуску - випуску деталей, виробів у багатосерійному та серій­ ному виробництві;

б)періодичність повторення партії деталей, виробів у багатосерійному та серійно­ му виробництві;

в)тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей, виробів у багатосе­рійному і серійному виробництві;

г)такт потокової лінії в масовому виробництві;

д)тривалість виробничого циклу виготовлення виробів в одиничному та дрібносе рійному виробництві;

є) матеріали в незавершеному виробництві в одиничному та дрібносерійному ви­робництві;

є) запаси деталей, виробів у масовому та багатосерійному виробництві;

ж) календарні випередження по технологічним переробкам в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Крім того, кожна з груп форм і нормативів може класифікуватися за визначеними ознаками (рис. 2.3).

За часом дії у плановому році:

перспективні — використовуються для розробки стратегічних планів. їх величи­на розробляється на основі виробленої стратегії з урахуванням перспектив технічного прогресу, Вони наочно показують резерви виробництва;

поточні— поділяються на річні, квартальні, місячні. На основі цих норм ведеться робота з поточного планування на підприємстві, визначаються потреби, укладаються угоди по постачанню сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Поточні норми розробля­ються на основі оперативних норм і заходів щодо економії ресурсів;

оперативні - діють у даний момент і використовуються для оперативно-виробни­чого планування. За ними видаються в цехах матеріали наданий місяць, декаду, зміну. На їх основі встановлюються розцінки по заробітній платі.

У міру впровадження організаційно-технічних заходів норми переглядаються.

За характером розповсюдження:

цехові, заводські - розробляються на підприємстві;

міжзаводські - розробляються для однотипного виробництва;

галузеві - регламентують витрати всіх підприємств галузі;

міжгалузеві - розробляються на визначені види робіт і процесів, характерних і здійснюваних приблизно в однакових умовах на підприємствах різних галузей промисло­вості. Наприклад, навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортні операції.