Екологічна ситуація в Україні

В Україні існує високий рівень радіаційної небезпеки, обумовленої розміщенням на її території чотирьох атомних станцій із тринадцятьма атомними реакторами, двох досвідчених ядерних реактора і більш трьох тисяч підприємств і організацій, що використовують радіоактивні речовини і випускають радіоактивні відходи.

Протягом останніх 4 років на АЕС України відбулося 131 надзвичайна ситуація через позапланову зупинку реакторів. Розподіл аварій за зазначений період приведено в таблиці 2.

В Україні функціонує близько 2 тисяч хімічно небезпечних виробництв, де зберігається чи використовується 300 тисяч тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

За останні чотири роки в Україні відбулася 51 надзвичайна подія через викиди СДОР.

У таблиці 2 приведена статистика надзвичайних ситуацій, які відбувались на атомних електростанціях в межах України (тут приводяться дані щодо всіх електростанцій) [4].

Таблиця 2

У господарствах України існує більш 1200 вибухо- і пожежнонебезпечних об'єктів, в яких зосереджено більш ніж 13,6 млн. тони твердих і рідких вибухо- і пожежнонебезпечних речовин: хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні і. машинобудівні підприємства, мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, вугільні шахти. У таблиці 3 приведені дані про кількості надзвичайних ситуацій, зв'язаних з пожежами і вибухами в промисловості впродовж останніх чотирьох років.

Таблиця 3.

Надзвичайні ситуації в промисловості

Аварії на магістральних газопроводах, довжина яких більш ніж 35 тисяч кілометрів, і нафтопроводах, довжина яких більш ніж 4 тисячі кілометрів; компресорних нафтопереробних (31 шт.) і газопереробних (89 шт) станціях, продуктопроводах (3,3 тис. км) в основному через злочинні ушкодження призводять до значного негативного впливу на навколишнє середовище. За останні чотири роки відбулося 136 аварій, особливо багато у Львівській області [4].

Загальна площа сховищ виробничих відходів в Україні перевищує 30 тисяч гектарів, вони постійно горять і забруднюють повітряне середовище газом і пилом. З загальної кількості хвостосховищ - 70% (154) належать до вугільної промисловості, 19% (42) — підприємствам металургійної і хімічної промисловості, 11 % — підприємствам будіндустрії. Крім того Україна має 2300 гідроспоруджень для збереження відходів хімічних, металургійних ,ТЕЦ, промстоків агропромислового комплексу. Усе це негативно впливає на стан навколишнього середовища і забруднює території і підземні води.

Сьогодні фіксується тривожна тенденція зниження рівня надійності гідротехнічних споруджень Дніпровського каскаду, Довжина Якого складає 120 км. Досвід експлуатації гребель показує, що після 50 років збільшується ймовірність аварій, у тому числі й руйнування їхнього тіла. У 1994—1995 роках за пропозицією Світового банку приведена експертиза робочого стану дніпровської ГЕС, що визначила необхідність реконструкції її. При руйнуванні 1 Дніпровського каскаду ГЕС можливе затоплення близько 60 тисяч гектарів земель, руйнування 80 мостів, зупинка роботи енергосистем, виведення з ладу до 2000 км ЛЕП, вихід з ладу газового, водяного господарства, порушення транспортного сполучення [2].

Основними шляхами проникнення на територію України небезпечних хімічних речовин, особливо сильнодіючих отруйних речовин, є перенесення їх атмосферним повітрям і поверхневими водами.

5. Аналіз реалізації техногенних загроз і прогноз щодо їх розвитку.

Сучасний період розвитку суспільства характеризується все більш зростаючими розбіжностями людини і навколишньої природного середовища. Промислові регіони є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварії і катастроф техногенного походження. Цей ризик постійно зростає внаслідок збільшення кількості застарілих технологій і устаткування, зниження темпів поновлення і модернізації виробництва (зношеність основних фондів усіх галузей промисловості складає 50%, у середньому). У багатьох випадках антропогенна діяльність приводить до усе більшої залежності об'єктів господарювання від дії природних факторів.

У мережі населених пунктів України ведучу роль грають великі міста. У країні нараховується 24 міста з населенням понад 250 тис. чел. де проживає 46 % міського населення. Найвищий рівень урбанізації характерний для Донецької області – 90,3%, Луганської – 86,4; Дніпропетровської – 83,6; Харківської – 78,6 %. Зрозуміло, що з таким рівнем концентрації населення зв'язане зосередження промислового виробництва (у тому числі і потенційно небезпечного), що спричиняє погіршення екологічної ситуації.

Слід зазначити, що до потенційно небезпечних виробництв належать ті, котрі супроводжуються важкими соціально-економічними й екологічними наслідками за допомогою впливу на середовище, людину і господарські об'єкти.

Потенційно небезпечні виробництва мають велику питому вагу в структурі промислового виробництва. У цілому по країні на них приходиться 42,8 % вартості основних промислових фондів, 33,8 % обсягів виробництва і 21 % працюючих. Особливо велика частка потенційно небезпечних виробництв у Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київський областях. По вартості промислових виробничих фондів на перші три області приходиться 55,3 % від їхньої вартості в Україні в цілому. У середньому по країні на 1км2 території приходиться 2,6 чол. промислово-виробничогоого персоналу, зайнятого на техногенно небезпечних об'єктах. По областях цей показник розподіляється в такий спосіб: до 0,5 чол. — Тернопільська, Херсонська; від 0,5 до 1 чол. — Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ривненская, Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька; від 1,1 до 2,6 чол. — Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Черкаська; 2,7 чол. — Львівська; 6,1 чол. — Дніпропетровська; 10,8 чол. — Луганська; 19,9 чол. — Донецька. Надзвичайно забруднені території площею 61 тис. км2, де загрянение повітря в 20—250 разів перевищує нормативи, води — у 5-45, ґрунту — у 2-10 разів, знаходяться в районах Наддніпрянщини, Донбасу, східної частини Причорномор'я, Чорнобильської АЕС [5].