Треба зазначити, що сучасна цивілізація характеризується де гуманістичним й тенденціями, які поєднують як панування над людиною безособових соціальних сил, так і протест людської індивідуальності проти цих сил, що нерідко доходить до стихійного бунту і створення антикультури.
У спрощеному варіанті свободу морального вибору трактують так: історичний розвиток суспільства, його матеріальний базис визначає діапазон морального вибору, а пізнання необхідності — це передусім здатність приймати рішення відповідно до існуючих у суспільстві систем моральних норм і цінностей, які історично склалися на засадах цього базису.
Одначе такий підхід є дещо однобічним, адже свобода індивідуального буття та вибору людиною своїх вчинків у такому разі зводиться лише до здатності реалізувати у діяльності саме те, що є певним потенціалом функцій, ролей, норм, тобто фактично існуючих можливостей вибору варіантів. Натомість суть моральної проблематики приховується у моральному ставленні людини до цих можливостей, у її індивідуальному переживанні та створенні нових можливостей.
Для людини принципово важливо у процесі її самореалізації здійснити свої наміри, цілі, а ще важливіше усвідомити, які ці цілі та наміри, співвідносяться вони із самою особистістю. За будь-яких обставин особистість може зайняти певну позицію щодо своїх життєвих цілей, зробивши відповідальність своїм життєвим кредо. Отже, сам вплив .обставин на людину опосередковується, позицією людини стосовно них. Актом вибору особистість демонструє не тільки свою індивідуальну позицію, а й, по суті, обґрунтовує її, оскільки це є вибір моралі, цінностей, які стоять за нею. Такий вибір передбачає не тільки власне свободу, а й відповідальність — тобто відповідальність за автентичність буття людини, за правильне знаходження та реалізацію нею сенсу свого життя і навіть за власне життя.
Таким чином, людина тоді стає людиною у цілковитому наповненні цього слова, коли вона підіймається над своєю особистою зумовленістю і може протистояти всьому соціальному, тілесному і навіть психічному у собі самій (В. Франкл), уміє позитивно оцінити як свій конкретний вибір моральних цінностей у конкретній ситуації, так і в цілому власне життя.
Тому варто зупинитися на питанні вибору професії лікаря. На сьогоднішній день не існує критеріїв, за допомогою яких можна було б бачити придатність абітурієнта до лікарської діяльності. Підбір студентів у медичні, технічні та інші вузи зазвичай відбувається за єдиними принципами. Але коли цивілізоване суспільство визнає особливу значимість лікарської професії, то і прийом до медичних факультетів не може повністю залежати від того, наскільки добре кандидат здав вступні іспити. Немає доцільності доводити, що почуття гуманності або співчуття повинні бути притаманні лікареві більше, ніж інженеру або агроному в їхній професійній діяльності. Однак є всі підстави вважати, що насправді приділяється більше уваги системі підготовки лікаря, аніж системі відбору тих, хто хоче стати лікарем. Адже можна засвоїти мінімум навичок, але важко або навіть неможливо перебороти черствість і байдужість до інших людей, що майбутньому лікареві абсолютно протипоказані. Відомий хірург С. Юдін вважав, що брак знань — біда поправна. Брак природних якостей небезпечніший тому, що навіть великими стараннями неможливо заповнити те, чим обділила природа, " .виробити любов до справи, до вибраної професії майже неможливо, як неможливо насильно покохати людину!" — писав він. Здатність реагувати на чужий біль, як і почуття взагалі, неможливо замінити протезом. І все-таки додаткові критерії або тести до екзаменаційних оцінок, на наш погляд, потрібні передусім абітурієнтам, які хочуть стати лікарями. Підхід повинен бути свій, відмінний від тестування в інших навчальних закладах. Адже професія лікаря особлива. Тут треба мати добре серце, ясний розум, велику культуру, залізні нерви. Медицина багато в чому недосконала. За цю недосконалість питати будуть з лікаря, а не з науки. І відповідальність 'буде нести лікар. В жодній професії не стикаються з життям у таких його повноті, суперечності, драматизмі, як у професії лікаря. Можна зіпсувати малюнок, невдало зіграти Ліста, але страшно, коли лікар погано лікує. Адже йому довіряють життя, за яким часто стоїть благополуччя, радість і право на щастя дітей, жінки, чоловіка, родичів. У тибетській медицині поняття "поганий лікар" не існує. Поганий — отже, не лікар. Помилки у виборі лікарської професії, які здатні породжувати не лише поганого, а й навіть середнього рівня лікаря, необхідно звести до мінімуму.
Ціннісні орієнтації особистості
Загальною засадою для самоствердження людини як творчої особистості виступають цінності, які виражають моральну орієнтацію І ціннісний сенс поведінки людини
У філософському розумінні поняття цінності означає наявність у певних предметах, явищах, навколишній природі ознак і властивостей, що відображають їхню значущість для людини чи суспільства, тобто якість чи властивість предметів, явищ І т. ін., котрі становлять актуальну потребу особистості.
Цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості у тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації у світі людських потреб, і передусім, моральних.
Ціннісна орієнтація — це і с вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, різною мірою усвідомлені (чи взагалі не усвідомлені) цінності.
У будь-якому суспільстві люди не однаково сприймають поширені й усталені цінності, а тому нерідко формують власні, які в одному випадку Існують як "ідеальна" категорія, що породжує суперечність між свідомістю і практичною поведінкою, в іншому — мають спрощений, що не виходить за межі буденних уявлень, не досить стійкий характер, і через це потрапляють у нерозв'язувані суперечності з суспільними нормами і цінностями. Для деякої категорії людей прийняті у суспільстві цінності можуть бути взагалі незрозумілими, недосяжними або уявлятися формальними, декларативними. У цьому разі справжні морально-ціннісні орієнтації можуть бути недостатньо усвідомленими особистістю і встановити їх можливо, лише спостерігаючи за поведінкою людини протягом років. Саме лінія поведінки, мораль особистості дають достатню підставу стверджувати, що морально-ціннісна орієнтація свідомості більш усталено виражає моральний сенс ціннісних координат у виборі вчинків і дій особистості, ніж окремі спонукання чи оцінки.
Ціннісна орієнтація може бути спрямована як на справжні, високі цінності, так і на хибні, ниці, навіть на "антицінність". Ступінь досконалості моралі індивіда, його духовності великою мірою залежить від укорінення в його психіці стійких орієнтацій на гуманні цінності та ідеали.
У періоди соціальних катаклізмів, що призводять до змін суспільно-політичного устрою суспільства, дедалі більше знецінюються раніше усталені ціннісні орієнтації, а нові реалії чимдалі важче сприймаються і водночас не піддаються оцінці за ціннісною шкалою, сформованою за інших умов. Щоб зрозуміти і оцінити у сучасному сприйнятті соціально-філософський та етичний смисл цієї проблематики, потрібен глибокий аналіз складних і багатозначних процесів суспільного життя та дослідження всього багатства особистості, її внутрішнього світу, свідомості та поведінки, безпосередньо визначеними її морально-ціннісними орієнтирами, — адже людина й уся сфера її життєдіяльності органічно включені в історичний процес.
Завантажити реферат