Лікарі стверджують, що частіше, ніж щогодини, від обструктивного апное чи його наслідків гине одна людина. Тривалість життя хворого з такою патологією середнього або складного ступеня, якщо й не лікувати, зменшується і не перевищує 8—12 років. Хоча, якщо вчасно і розумно втрутитися в «сонні» негаразди, від них можна повністю позбавитися.
Найнебезпечніша складова—відсутність дихання. Тоді знижується концентрація кисню в крові і стрибає артеріальний тиск — серце стрімко міняє частоту і ритм биття. Ці фізіологічні реакції організму можуть спричинити навіть фатальні наслідки. Щоправда, власне організм намагається протидіяти такому припадку, включаючи спеціальний зберігаючий механізм центральної нервової системи. Кожен раз, коли надовго затримується дихання, людина на мить прокидається (як правило, частково, не повністю). Потім вона вдихає повітря з голосним хропінням — і дихання поновлюється до нового епізоду апное. Навіть якщо хворий спить достатньо, однак він довго не може позбавитися від постійного відчуття головного болю та втоми, працездатність й інтелектуальна продуктивність людини стрімко знижуються.
Сонне апное на психологічному рівні проявляється депресіями та необгрунтованою втратою віри у власні сили. Членам сім'ї набридає не лише могутнє хропіння хворого. Він також поступово втрачає потяг до протилежної статі і може навіть стати імпотентом.
Єдиного і стовідсоткове ефективного способу боротьби з апное немає. Тому варто дещо скептично сприймати рекламні обіцянки про чудодійні втручання, які за один сеанс позбавлять від хропіння.
Є кілька загальнопрофілактичних порад і навіть правил самолікування апное, які не потребують лікарських втручань. Відомо, що збільшення маси тілалюдини, яка має проблеми з диханням уві сні, лише на 10 відсотків може спричинити погіршення параметрів дихання на 50 відсотків. Тому зрозуміло, чому перша профілактично-лікувальна пересторога — не набирати вагу. Якщо єзмога зменшувати її—будь ласка. Це тільки покращить здоров'я загалом і дихання зокрема.
Спричиняє звужування дихальних шляхів та підсилює хропіння і апное куріння. Хоча лікарі попереджають, що варто вкрай обережно витягувати цигарку з рук тих, хто страдає на апное та попутно - на ожиріння. Бо поспішні дії можуть спричинити збільшення ваги, що, як уже ми з'ясували, тільки шкодить хворим. Товстунам варто спочатку спробувати суттєво скинути кілограми, а вже потім кидати палити. Але лікарі наполягають на тому, що хворим на апное варто викурювати останню добову цигарку за дві години до сну.
Негативно діє на дихальну систему, розслабляючи мускулатуру гортані, і спиртне. Тому на градусні напої також варто накладати табу за кілька годин до сну. Педанти можуть вирахувати навіть точний відрізок негативної дії. Бо відомо, що печінка людини переробляє 10— 15 мл чистого спирту за годину. А, наприклад, у ста грамах горілки його 40 мл. Отже, 40-градусний напій не варто пити за 2,5 години до нічного відпочинку, а якщо відрізок часу розтягнеться до чотирьох годин це взагалі ідеально. Потрібно уникати також вживання транквілізаторів і снодійних препаратів. І в жодному випадку не поєднувати їх з алкоголем.
Досить часто легка форма хропіння та апное проявляється лише тоді, коли людина спить на спині. Пояснюється це западанням язика. А щоб зняти проблему з розпорядку ночі, варто елементарно не спати на спині. Але, виявляється, людині не так просто звикнути до іншої пози. Тому лікарі радять, на перший погляд, дещо деспотичний спосіб, як позбутися такої звички. Потрібно нашити на піжаму на спині спеціальну кишеньку, куди б поміщався м'яч для великого тенісу. Коли людина намагається лягти на спину, відразу ж прокидається і повертається на бік. Звичайно, з м'ячиком спочатку не виспишся, однак, стверджують лікарі, протягом 3—4тижнів виробляється стійкий умовний рефлекс не спати на спині.
З нехитрих порад хропунам—спати з трохи піднятою головою. Щоб досягти такого ефекту, не варто класти голову на туго набиті подушки — з них вона, як правило, сповзає і западає вперед, від чого хропіння ще більше посилюється. Найліпше з допомогою спеціальних брусків під ніжки поставити ліжко з невеликим нахилом донизу. Взагалі, коли людина спить, її голова має розміщатися максимально прямо.