Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в Україні
Протягом останніх років в умовах значного розповсюдження в різних країнах світу інфестації населення головними та одежними вошами існує необхідність розробки й реалізації на практиці чіткої системи заходів, спрямованих на запобігання поширенню педикульозу та ліквідацію його
у завошивлених осіб. Враховуючи можливість передачі педикульозу прямим або опосередкованим шляхом (через одяг, білизну, головні убори, щітки, гребінці та інші речі особистого користування), у комплексі антипедикульозних заходів виправдав себе підхід, який полягає у вичерпному виявленні завошивлених осіб, їх ізоляції, санітарній обробці і дезінсекції їх речей при суворому дотриманні правил особистої гігієни і протиепідемічного режиму в установах, закладах та організованих колективах [1, 2].
Про актуальність проблеми боротьби з педикульозом свідчить той факт, що в США щорічно на виконання програми антипедикульозних заходів витрачалось близько 367 млн. доларів, а кількість осіб, уражених педикульозом, виявлених протягом року, сягала 6-12 млн. [3]. Головний педикульоз щорічно уражав кілька мільйонів школярів у США і за кількістю виявлених випадків переважав над усіма разом узятими дитячими захворюваннями [4].
Як свідчать численні дані літератури, у всіх країнах світу домінувала інфестація головними вошами, а найбільш часто педикульоз виникав в організованих дитячих колективах, де існують більш сприятливі умови для його поширення та підтримання [3-5]. За цих умов використання педикуліцидних засобів, які мають специфічну інсектицидну та овіцидну дію щодо вошей на всіх стадіях їх розвитку - яйце («гнида»), личинка, Імаго, є найбільш доцільним та ефективним. Для обробки завошивлених осіб {за кордоном широко вживається термін «лікування педикульозу» [1, 3, 6-10]) застосовують інсектицидні засоби, активно діючі речовини яких (АДР) належать до різних класів хімічних сполук: хлорорганічні, фосфорорганічні, перметрин та синтетичні піретроїди, карбамати та інші.
За спостереженнями багатьох авторів, у 90-ті роки найбільш широко застосовувались антипедикульозні засоби, розроблені на основі перметрину [2, 5, б, 10-15] та малатіону (карбофосу) [5, 8, 12, 16-18]. Досить широко використовувались антипедикульозні засоби, активно діючі речовини яких були представлені іншими хімічними речовинами та сполуками, зокрема: лінданом (гама-ізомер гексахлорциклогексану) [6, 12, 193, карбарилом [1, 13, 20], фенотрином [1, 8, 13, 20, 21], піретрином [2, 6, 22]. Більш скупо описано використання антипедикульозних засобів, виготовлених на основі дельтаметрину [13], івермектину [3, 23], бензилбензоату [24], біоалетрину [12, 25]. Обов'язковим елементом якісної дезінсекції ураженої головними вошами особи розглядалось повне видалення яєць вошей („гнид”) з волосся. Для досягнення названої мети в комплект до антипедикульозного засобу додатково включали густий гребінець [3, 11].
Антипедикульозні засоби застосовували в різних товарних формах: шампуні, креми-ополоскувачі, лосьйони, спреї-аерозолі. Завдяки легкості та зручності застосування найбільш популярними були шампуні [1, 5, 8, 12, 17, 20] та креми-ополоскувачі [5, 12, 14]. У менших обсягах використовували інші товарні форми, наприклад, антипедикульозний засіб у формі репеленту [6, 26], Педикуліциди у вигляді порошків (дуетів) при головному педикульозі застосовувались рідко [21]. Така форма інсектицидів більше виправдала себе при одежному педикульозі [23].
В Україні використання антипедикульозних засобів регламентовано наказом МОЗ № 38 від 28.03.94 р. «Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом» та Обліковим переліком деззасобів в Україні, який щорічно поновлюється і готується відповідно до наказу МОЗ № 97 від 24.04.99 р. «Про затвердження Положення про порядок спеціалізованої оцінки (експертизи) та обліку дезінфекційних засобів в Україні та Положення про Обліковий перелік дезінфекційних засобів в Україні». Згідно з означеними вище наказами в якості антипедикульозних засобів в Україні дозволено використання наступних інсектицидних препаратів: 0,15 % емульсії карбофосу, 20 % емульсії бензилбензоату, мильно-сольвентової емульсії, мильно-гасової емульсії, лосьйонів «Ниттифор» та «Лонцид» (наказ № 38), а також засобів промислового виробництва «Дезоцид», «Неоцид», «Ниттифор», «НОК», «Нитилон», «Параплюс», шампуню та емульсії «Педилін», «Спрегаль», «Спрей-пакс», «Специфтир», шампуню «Хантер SH-206».
За даними Республіканської СЕС АР Крим, обласних санітарно-епідеміологічних станцій, Київської та Севастопольської міських СЕС у 1999 р. в Україні на кожній адміністративній території в лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладах використовувались антипедикульозні засоби від 2 (Чернівецька область), 3 (Донецька область, АР Крим) до 16 (Чернігівська область) найменувань, в середньому - 7, а в цілому по Україні - 29 найменувань. Лише в Запорізькій області медичні заклади були забезпечені тільки карбофосом. Переважали препарати вітчизняного виробництва, ціна яких не перевищувала 2,30-5,04 грн за одну упаковку (обробка однієї особи) і були доступні для придбання медичними закладами. Антипедикульозні засоби, рекомендовані до застосування наказом МОЗ № 38, становили в медичних закладах 40 % від загальної кількості препаратів, що застосовувались у них. Педикуліцидні засоби, використання яких регламентовано Обліковим переліком (наказ МОЗ № 97) становили 42 %. Разом з тим, питома вага засобів, застосування яких не регламентовано вище названими наказами, дорівнювала 18 %. Антипедикульозні засоби, виготовлені на основі хлорорганічних речовин (ДДТ, ГХЦГ), в медичних установах не використовували.
Найчастіше в медичних закладах застосовувались наступні засоби: 20 % емульсія або 25 % крем бензилбензоату (15 адміністративних територій) та 0,15 % емульсія карбофосу (12 адміністративних територій). Названі засоби використовували в Україні протягом тривалого часу, вони зарекомендували себе як надійні й безпечні у використанні при дотриманні правил застосування та техніки безпеки при роботі з ними. Широко використовували новий вітчизняний препарат «Локодин», розроблений на основі перметрину (16 адміністративних територій).
Серед педикуліцидів іноземного виробництва в медичних закладах широко застосовували препарати, в яких АДР була представлена перметрином - «Ниттифор», виробництва «Біогал», Угорщина (15 адміністративних територій) та малатіоном (0,5 % емульсія) - шампунь «Педилін», виробництва «KRKA», Словенія (15 адміністративних територій).
Інші засоби використовували лише в поодиноких областях: антипедикульозний засіб «Параплюс», виробництва «СКАТ» (Франція), виготовлений на основі 1 % перметрину та 0,5 % малатіону (5 адміністративних територій), шампунь «Хантер SH-206», виробництва «Фармасайнс Інк.» (Канада), виготовлений на основі аспірину, лимонної олії та інших сполук (3 адміністративні території).