Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в Україні

Разом з цим, у ряді областей в медичних закладах були випадки застосування засобів, не регламентованих наказами МОЗ, - «Ортосан» (Чернігівська область) або «Чемерична вода» (Вінницька й Чернігівська області).

Асортимент антипедикульозних засобів, які мали вільну (без рецептів) реалізацію через ап­течну мережу і застосовувались безпосередньо населенням у домашніх умовах, становив по кожній адміністративній території від 4 (Донецька, Рівненська області) до 15 (Чернігівська об­ласть) найменувань, у середньому - 9, а в ціло­му по Україні - 38 найменувань.

В аптечній мережі антипедикульозні засоби, дозволені до використання наказом МОЗ № 38, становили 27 % та Обліковим переліком (наказ МОЗ № 97) - 51 %, засоби, застосування яких не регламентовано цими наказами, - 22 %. Най­частіше в аптечній мережі були представлені для реалізації педикуліциди, включені до Облікового переліку: «Ниттифор» (22 адміністративні тери­торії), шампунь «Педилін» (21 адміністративна територія), «Параплюс» (16 адміністративних те­риторій). Ціна цих препаратів у різних містах і областях коливалась у широких межах, але всю­ди була вищою від ціни вітчизняних засобів і ста­новила: «Ниттифор» - 7,30-27,00 грн за одну упа­ковку, шампунь «Педилін» - 7,52-12,60 грн, «Па­раплюс» - 10,00-26,96 грн. Серед вітчизняних засобів найбільш широко був представлений лосьйон «Локодин» (15 адміністративних тери­торій), а вартість однієї упаковки, достатньої для обробки однієї особи, становила 3,55-4,80 грн. Інші засоби були на ринку в більш обмежених кількостях і лише на окремих територіях: «Специфтир» (3 адміністративні території), «Спрейпакс» (2 адміністративні території), «Спрегаль» (1 адміністративна територія).

Разом з тим були виявлені випадки наявності в аптечній мережі заборонених або не дозволе­них антипедикульозних засобів. В аптечних закладах ряду міст і областей до вільної реалізації населенню як педикуліцид була допущена «Че­мерична вода» (Київська та Львівська області, м. Львів). При більш глибокому дослідженні було встановлено, що лише у Львові цей засіб був у вільному продажу в 40 зі 100 перевірених аптек. А враховуючи невисоку ціну «Чемеричної води» (2,05-3,50 грн) та обмежені купівельні можли­вості населення, можна припустити широкі мас­штаби використання «Чемеричної води». Цей засіб був заборонений до застосування в якості педикуліциду через високу токсичність Чемериці Лобеля (Veratum Lobelianum), на основі якої виготовлено вище вказаний засіб, ще наказом МОЗ СРСР № 1103 від 26.09.80 р. При місцевому кон­такті зі шкірою або слизовими чи при попаданні всередину він може викликати отруєння організ­му з явищами загальної інтоксикації [5]. Антипе­дикульозні засоби, виготовлені на основі хлор­органічних речовин (ДДТ, ГХЦГ), в аптечних ус­тановах України не застосовували.

Як свідчення незадовільного стану якісного забезпечення населення антипедикульозними засобами була наявність у вільному продажу ряду препаратів, які не пройшли необхідної експерти­зи б Раді з регламентації застосування та впро­вадження дезінфекційних засобів МОЗ, не мали відповідного Посвідчення про якість та Посвідчен­ня про можливість застосування в Україні. У числі таких засобів можна назвати «Педикулін», «Мукодин», «Метифор», «Хіала», «Савена», «Скугейс», «Карбозоль», «Хігія». Для названих вище засобів не були розроблені та затверджені МОЗ України методичні вказівки щодо їх застосування, не ви­вчена їх специфічна дія в лабораторних і прак­тичних умовах, не досліджена токсичність для теплокровних тварин.

У загальному по Україні серед різних товар­них форм антипедикульозних засобів перева­жали лосьйони «Локодин», «Дезоцид», «Неоцид», «Ниттифор», «Нитилон» та інші. Шампуні були представлені лише двома найменуваннями: «Хантер SH 206» та «Педилін». У медичних уста­новах широко використовувались емульсії, ви­готовлені на воді: бензилбензоату, карбофосу, мильно-гасова, мильно-сольвентова. Інші то­варні форми антипедикульозних засобів на ринку України були представлені досить об­межено (крем бензилбензоату) або були відсут­німи.

Таким чином, на основі проведеного аналі­зу забезпечення антипедикульозними засоба­ми лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів та аптечної мережі Ук­раїни в 1999 р. встановлено, що асортимент цих засобів значно збільшився порівняно з по­передніми роками. В основному в якості АДР в педикуліцидах використовувались перметрин, малатіон і бензилбензоат, що відповідає сучасній ситуації у світі.

В аптечні мережі був ширший перелік (38 найменувань) та частіше (51 %) використову­вались засоби, які регламентовані Обліковим переліком дезінфекційних засобів (наказ МОЗ № 97). Питома вага антипедикульозних засобів, застосування яких в Україні не регламентова­но відповідними нормативними документами, становила в аптечній мережі 22 %.

У лікувально-профілактичних і санітарно-епі­деміологічних закладах спостерігався менший асортимент антипедикульозних засобів порівня­но з аптечною мережею (29 найменувань), шир­ше використовувались засоби, регламентовані наказом МОЗ № 38 (40 %). Питома вага анти­педикульозних засобів, що не мали відповідно­го дозволу, становила 18 %.

У цілому в Україні вітчизняні антипедикульозні засоби були представлені менше, ніж засоби іноземного виробництва. Це свідчить про нагаль­ну необхідність розробки та впровадження но­вих антипедикульозних засобів вітчизняного ви­робництва. Серед різноманітних товарних форм антипедикульозних засобів переважали лось­йони промислового виробництва та водні емульсії, виготовлені безпосередньо в медич­них закладах або закладах аптечної мережі.

При багаторічних дослідженнях, що прово­дяться Українським центром з рикетсіозів, по біо­логічному контролю якості антипедикульозних засобів, які використовуються в медичних уста­новах і безпосередньо населенням, щорічно ви­являлись зразки антипедикульозних засобів зі зниженою інсектицидною або овоцидною актив­ністю, переважно серед зразків з простроченим терміном зберігання. Питома вага таких препа­ратів досягала в окремі роки 10 % від загальної кількості досліджуваних зразків. У зразках анти­педикульозних засобів зі зниженою біологічною активністю загибель імаго вошей Pediculus humanus лабораторної популяції стано­вила лише 40-60 %, а з оброблених такими за­собами яєць вошей спостерігався вихід личинок. Таким чином, застосування антипедикульозних засобів зі зниженою біологічною активністю не забезпечувало необхідну якість дезобробки завошивлених осіб, що сприяло утворенню та збе­реженню довготривалих та хронічних осередків педикульозу. А це, в свою чергу, негативно впли­вало на ефективність комплексу антипедику­льозних заходів в Україні. Разом з тим, органи санепідемслужби України не приділяли необхід­ної уваги контролю за станом забезпечення анти­педикульозними засобами та відповідності їх асортименту нормативним документам МОЗ.

Контроль забезпечення якісними високо­ефективними та безпечними для людини анти­педикульозними засобами має велике практичне значення і потребує постійної уваги з боку Ради з регламентації застосування та впровадження 1 дезінфекційних засобів, Українського центру з рикетсіозів та органів санепідемнагляду МОЗ України.