Великий російський хірург Микола Іванович Пирогов народився 13 жовтня 1810 р. В Москві, в сім’ї військового чиновника. Батько його Іван Іванович служив скарбником в Московському провіантському депо, в чині майора. Дід його Іван Міхеіч походив від християн і був солдатом. Середню освіту Микола Іванович отримав спочатку вдома, а потім в приватному пансіоні. В 14 років поступив до Московського університету не медичний факультет.
Микола Іванович одержав диплом лікаря у 17 років. У 22 роки захистив докторську дисертацію. Роботу лікаря почав у місті Дерпті, потім два роки працював у клініках Німеччини. Повернувшись в Дерпт( уже як професор), М.І. Пирогов написав декілька значних робіт з хірургії. В 1841 році Пирогов був запрошений в Петербурзьку медико-хірургічну академію, де і пробув приблизно 15 років(1841-1856), до свого звільнення. Тут він створив перший в Росії анатомічний інститут.
З іменем Пирогова пов’язане перше в світі залучення жінок до догляду за пораненими на театрі воєнних дій - йому було доручено керувати діяльністю сестер милосердя в Криму в 1854 році.
Пирогов був учасником 4-ох війн: Кавказької (8 липня 1847 р. Пирогов виїхав на Кавказький театр воєнних дій), Кримської ( з 29 жовтня 1854 року до 3 грудня 1855 р. він пробув у Криму), за порадою Червоного Хреста,, Пирогов їздив для огляду госпіталів на театр франко-прусської війни і в 1877 р., з цією ж ціллю, на русько-турецьку війну.
Микола Іванович був першим вченим-медиком, якого обрали почесним членом Київського університету. Він піклувався про студентів, що жили в нестатках. За його сприяння в Київському університеті були зорганізовані перші студентські каси для надання матеріальної допомоги. Він був також одним із ініціаторів відкриття в 1859р. В Києві першої в Росії недільної школи.
Свій величезний досвід Пирогов виклав в чотирьох класичних трудах, присвячених воєнно-польовій хірургії, котрі і лягли в основу системи всієї сучасної лікарської допомоги пораненим на полі бою. М.І. Пирогов перший в сіті використав ефірний наркоз на війні.
16 листопада 1846 року-вперше в сіті була проведена велика хірургічна операція під повним ефірним наркозом.
Таким чином, Пирогов перший в світі використав ефірний наркоз на полі бою. Пирогов конструює спеціальний апарат, покращує конструкцію існуючих інгаляційних апаратів. Стає активним пропагандистом наркозу.
Хоча в зарубіжній літературі ідея гіпсової пов’язки пов’язується з іменем бельгійського лікаря Матисена, однак це невірно,- документально і твердо постановлено, що вперше її запропонував і використав саме М.І. Пирогов.
Пирогов також перший в світі запропонував, організував і використав свою відому сортировку поранених, з котрих внаслідок виросло все лікувально-евакуаційне забезпечення поранених. Система Пирогова полягала в тому, що поранені поділялись на 5 головних категорій:
- безнадійно і смертельно поранені;
- тяжко і небезпечно поранені, що потребують невідкладної допомоги;
- тяжко поранені, що потребують також невідкладних, але більш запобіжних дій;
- поранені, для яких безпосереднє хірургічне втручання необхідне тільки для того, щоб зробити можливою транспортировку;
- легко поранені, або такі, у яких перша допомога обмежується накладанням легкої пов’язки або видаленням поверхньо сидячої пулі.
У 1862 році М.І. Пирогову доручають керувати підготовкою до професури молодих відчизняних учених у Німеччині ( у Гельдельберзі). Це був його останній професійний пост. У цей час він закінчує ²Основи загальної військово-польової хірургії²- велику працю на 1100 сторінок, в якій підсумовує весь свій великий досвід.
Поселившись у своєму маєтку в селі Вишня коло Вінниці (нині-музей-садиба М.І.Пирогова), Пирогов влаштував невелику лікарню, аптеку. Згодом київські газети відзначали, що лікар Пирогов "два рази в тиждень, з 8 годин ранку і до 8 вечора, приймав бідних безплатно". Останньою роботою М.І.Пирогова був незакінчений "Щоденник старого лікаря".
Пирогов помер 23 листопада(5 грудня) 1881 року.
На честь великого ученого перші всеросійські з’їзди лікарів називалися пироговськими.
Пирогову належать слова:² Ми всі знаємо, що треба шанувати старість . але не всі знають, що і молодість треба поважати .²
Завантажити реферат