Звичка гризти нігті
Забути про це. Більшість дітей проходять через "стадію" гризіння нігтів. Привертаючи увагу дитини до цього, ви самі створюєте проблему з поведінкою, що може бути пройденою. Якщо батьки бачать, що дитина не усвідомлює, що гризе нігті. Якщо вони доведуть це до її свідомості, її схильність може перейти в стійку звичку.
Діти, яким не наголошують на цьому, як правило, "переростають" цю звичку. Як тільки дівчинка досягне віку, коли виникає бажання мати гарненькі ручки, вона сама залишить свої нігті в спокої. Що стосується хлопчиків, вони в більшості перестають гризти нігті до 12, найпізніше - до 14 років.
Краще не занадто зачіпати це питання. Всі хлопці гризуть нігті, а потім припиняють, коли стають старші.
Ссання пальця і "мазунчики"
Багатьом дітям "мазунчики" і ссання пальців потрібні лише для того, щоб заспокоїтися. Ссання пальця - ніяка не проблема доти, поки дитині ще немає 6 або 7 років. Пізніше може виникнути занепокоєння щодо того, що ця звичка пошкодить зуби дитини. У цьому випадку є різні засоби "відвичок". Але пояснення своїй дитині, що це зовсім не заборона - якщо їй так хочеться і подобається, вона може як і раніше ссати свою "цукерку". І не очікуйте, що вона перестане ссати палець колись, коли сама буде до цього готова.
А з приводу улюбленої ковдрочки – можна запропонувати дитині розрізати її на невеличкі кусочки, щоб причіпити до свого одягу, або покласти в кишеню, або тримати під подушкой. При цьому підводите її до думки про більш дорослих "мазунчиків" - таких, як лялька або інша іграшка. Але, який би план батьки не запропонували, ні в якому разі не примушуйте дитину розстатися зі своєю звичкою або своїм "мазунчиком".
Заїкуватість
Більшість дітей трьох-чотирьох років проходять через період заїкуватості або "утрати повільності" мови. Це пов'язане з тим, що їхню спроможність мислити випереджає їхню спроможність висловитися, знайти потрібні слова. Якщо батькамце не подобається і вони будуть сперечатися в сім'ї, переживання дитини можуть стати дуже серйозними. Якщо ж батьки й інші члени сім'ї не будуть "квапити події" і дадуть дитині час, який їй необхідний, щоб зуміти висловити словесно свої "ідеї",- вона майже напевно сама переборе свою заїкуватість.
Потрібно сказати дитині, що її розуміють по її жестах і вираженню обличчя і їй не потрібно так поспішати, щоб навчитися говорити. Запевнити її: якщо вона зможе уповільнити свої висловлення, то слова будуть народжуватися набагато легше.
У тому випадку, якщо старання батьків виявляться наполегливими і психологічний дискомфорт дитини не вдається усунути, так само як і заїкуватість,- їм прийдеться проконсультуватися з логопедом. У цих професіоналів у запасі багато прекрасних методів, щоб допомогти дитині у вирішенні проблеми. Але - перед тим , як починати це – потрібно переконатися в тому, що дитина згідна і готова прийняти цю допомогу. Інакше стороннє втручання лише збільшить її відчуття власної неспроможності.
Мокра постіль
Важливо зрозуміти: справа не в тому, що дитина вперта або "погана", хоча іноді психологічний чинник відіграє не останню роль. Коли дитина спить занадто глибоко і не може прокинутися в потрібний момент - це тому, що її мозок ще не дозрів, щоб виконувати цю задачу, навіть якщо дитина дуже хоче залишатися сухою вночі.
Батькам треба проявити велике терпіння, не будити дитину- навпаки, запевнити її, що вона, зрештою, навчиться прокидатися вчасно і контролювати себе, ну а поки немає нічого страшного, якщо підкласти товсту пелюшку на ніч, і їй нітрохи не треба тривожитися щодо того, що постіль буде мокрою.Потрібно запропонувати їй також спеціальний нічний горщик, яким вона могла б користуватися, не покидаючи своєї спальні. На горщик можна нанести світлу фарбу, щоб дитина могла знайти його сама у темноті. Вся ця турбота може стати символом батьківської підтримки її власних зусиль.
Нічне вставання до горщика повинно бути першим досягненням дитини. Тоді вона зможе поставити собі задачу прокидитись і в інший час, щоб залишитися сухою.
Гримаси
Такі повторювані особові рефлекси називаються тиками. Вони несвідомі і неконтрольовані. Чим більше дитина намагається "приборкати" свої тики, тим вища можливість їхніх рецидивів, оскільки вони беруть початок саме з його внутрішньої напруги.
Батькам не потрібно звертати увагу на цю звичку, а замість цього допомогти дитині виражати себе більш вільно і вікрито. Можливо, вона занадто стурбована тим, щоб сподобатися всім навколо. Потрібно допомогти їй в цьому.
Дитина повинна навчитися управляти своїми агресивними почуттями. Їй потрібно знати, як можна стати сильною і в той же час не бути джерелом небезпеки для інших. Для цього потрібно дати їй можливість спостерігати, як у інші люди, у тому числі і батько, справляються зі своїм гнівом і агресією.
У міру того як у дитини буде зростати почуття самоповаги, тики почнуть зникати і міміка дитини, утративши напругу і перекручування, стане милою і привабливою.
Нудить в машині
Блювота дуже лякає дітей. Можна попросити лікаря прописати ліки - щоб попереджати нудоту. Необхідно пояснити дитині - якої добродчинної дії очікується від цього засобу.
Якщо їй це допоможе, не варто забувати висловити свою радість з цього приводу. Перед тим, як відправлятися в нову поїздку, батькам треба дати змогу дитині самій вирішити, хоче вона прийняти ліки або ні. Після того як ліки "спрацюють" два-три рази, дитина може відчути себе достатньо впевненою, щоб попросити зменшити дозу наполовину. Вона може навіть спробувати поїхати в коротку подорож і зовсім без застосування ліків.
Після кожного чергового успіху її стан буде все більше і більше надійнішим - а це і є ціллю. Але навіть якщо їй прийдеться продовжити лікування, дитина все-таки повинна знати і вірити, що рано чи пізно їй вдасться справитися зі своєю слабістю.
Завантажити реферат