Щоб зберегти себе від СНІДу потрібно уникати випадкових статевих контактів. А також контактів з гомосексуалістами, наркоманами і людьми, які ведуть безалаберне статеве життя.
Є фактори, що сприяють або перешкоджають поширенню СНІДу і які залежать від поведінки людини.
Сприяють:
1) наявність шкідливих звичок (вживання алкоголю і наркотиків);
2) віра у виліковність СНІДу;
3) фаталізм;
4) почуття неушкодженості або несприйнятливості;
5) невігластво;
6) труднощі контролю сексуальних імпульсів.
Перешкоджають:
1) знання про шляхи і фактори зараження ВІЛ;
2) страх перед зараженням інфекцією;
3) усвідомлення ризику і ушкоджуваності;
4) зменшення або відмова від вживання алкоголю і наркотиків;
5) підвищення контролю за своїми імпульсами.
Вірус СНІДу дуже підступний. Тому повинно проводитись обов’язкове загальне ліричне обстеження населення на наявність вірусу СНІДу. Передбачається кримінальна відповідальність за навмисне розповсюдження хвороби, а також обов’язкове проведення перевірки на зараженість СНІДом як громадян країни, так і іноземців. Донорська кров при переливанні повинна бути обстежена на СНІД і вливається хворій людині за її згодою, а якщо хворий без свідомості – то за згодою родичів.
На сьогоднішній день медичні заклади стараються користуватися кровозамінниками, колоїдними розчинами. Хворих на СНІД прийнято госпіталізувати в окремі палати інфекційних лікарень, алое в інших країнах хворі на СНІД лежать в звичайних палатах разом з іншими хворими. Не можна хворих на СНІД ізолювати у тюрми та спеціальні табори, так як це було б антигуманним актом по відношенню до цих людей, так як вони добре проінформовані про моральну та юридичну відповідальність за зараження інших. Важливо пам’ятати, що заразити кого-небудь іншим шляхом крім статевого, вони не можуть, і тому безпечне їх перебування в суспільстві. З метою попередження медичні працівники користуються наказом № 120.
Наказ № 120 від 1.03.2001 р.
Про попередження професійного зараження медичних працівників на ВІЛ-інфекцію.
Наказую:
1. Затвердити (відновити) склад режимних комісій. Ввести в обов’язки режимної комісії контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування працівників бак лабораторії під час виконання ними професійних обов’язків. Зобов’язати вести облікову форму 108-0, голів режимних комісій, щомісячно перевіряти ведення журналу з обов’язковим вказуванням дати.
МОЗ. Медична документація форма № 108,0 затверджена наказом МОЗ України 25.05.2000 р. № 120
Найменування закладу
Журнал реєстрації.
Аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим на роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом.
Почато р. Закінчено _р.
№ п/п |
Дата та час аварії |
Характер аварії |
Робота, яка виконується під час аварій |
Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого |
Джерело можливого зараження |
Особистий код чи ПІБ особи за її згодою |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
Витяг з інструкції
з профілактики внутрішньо-лікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекції.
Наказ № 120 від 25.05.2000 р.
Зареєстровано в міністерстві юстиції України
14.11.2000 р. за № 820/5041
1. Загальні положення.
1.1. Контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків покладаються на режимну комісію лікувального-профілактичного закладу, склад якої затверджується відповідним наказом головного лікаря.
1.2. Робочі місця лікувального-профілактичних медичних закладів забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях.
2. Профілактика при наданні медичної допомоги хворим, роботі з біоматеріалами.
2.1. Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ріжучими інструментами (голки, скальпелями, ножицями).
2.2. З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття крові та інших біохімічних рідин скляні предмети з відбитими краями. Перед надівання гумових рукавичок шкіру біля нігтей слід обробити 5 % спиртовим розчином йоду.
2.3. Медичні працівники з травмами ранами на руках, ексудативним ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластиром або гумовими рукавичками, звільняється на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними.
2.4. Усі маніпуляції з кров’ю і сироватка виконуються за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів.
2.5. Будь-які ємності з кров’ю, іншими біохімічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматочки органів) відразу на місці взяття щільно закривають гумовими або пластмасовими корками.
2.6. У лікувальних закладах для забезпечення знезараження при випадковому витіканні рідин кров та інші біоматеріали транспортуються в штативах покладених в контейнери, бікси або пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка.
2.7. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій. Які розташовані за межами цих закладів здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що не уможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластиром). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Оптимальна є доставка в сумках-холодильниках.
2.8. Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах.
2.9. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.
3. Профілактика при пораненнях, контактах з кров’ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта. Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок, медперсоналу забруднення їх біоматеріалом пацієнта під час подання мед. допомоги кваліфікується як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.
1.1. Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи біоматеріалом супроводжується поруш. цілісності шкіри (уколом, порізом) то потерпілий повинен: