ОСНОВИ ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ
Особиста гігієна є фактором збереження і зміцнення здоров'я людини, запобігання захворюванням, збільшення тривалості життя. Поняття особистої гігієни включає такі питання: режим дня, харчування, догляд за шкірою тіла і порожниною рота, одягом, загартовування, фізична культура, особиста гігієна у праці і побуті тощо.
Гігієнічні основи режиму дня. Режим дня — це певне чергування різних видів діяльності людини протягом доби, яке сприяє виробленню динамічного стереотипу. Він складається з чергування періодів праці і відпочинку, організації відпочинку, занять фізичною культурою та ін. Перелічені види діяльності людини мають бути постійними, виконуватися в один і той же час і в однаковій послідовності.
Відомо, що в корі великого мозку за певних умов може розвинутися охоронне гальмування, яке охороняє нервові клітини від виснаження. Якщо режим праці, побуту і відпочинку у людини безпорядний, то може виникнути ослаблення цього процесу з перевагою збудження.
Тривалість режимних моментів визначається віком та індивідуальними особливостями людини. Так, для дітей і дорослих тривалість сну, робочого дня, а також кількість прийомів їжі мають бути різними.
Дуже важливим режимним моментом є правильна організація відпочинку. Відпочинок, за І. П. Павловим, має бути активним і включати зміну занять, що знімає втому, сприяє збереженню здоров'я, оскільки бездіяльний відпочинок не відновлює сили.
Гігієна сну. Наприкінці дня в людини з'являється відчуття втоми. Для відновлення працездатності організму, І в першу чергу функції центральної нервової системи, важливе значення має сон. Він має бути глибоким і тривалим. Тривалість сну визначається віком і станом організму. Так, сон дорослої людини має тривати 7—8 год на добу. Чим молодший організм, тим тривалішим має бути сон. Дитина 7 років має спати 12 год, 10 років — 10 год на добу.
Сон має відбуватися в зручному ліжку, за температури повітря 16—17°С, з відкритою кватиркою. Читати перед сном у ліжку не рекомендують, оскільки це погіршує зір.
Догляд за шкірою тіла і порожниною рота. Одна з основних вимог особистої гігієни — додержання чистоти тіла.
Шкіра людини виконує різні функції. Вона постійно забруднюється секретом сальних і потових залоз, змертвілими лусками епідермісу, а при зіткненні з навколишнім середовищем — мікроорганізмами, пилом, гельмінтами. Тому для підтримання чистоти тіла необхідно 1— 2 рази на тиждень змивати бруд з поверхні шкіри за допомогою гарячої води, мила та мачули з наступною зміною натільної та постільної білизни.
Частіше забруднюється шкіра верхніх кінцівок. Звідси бруд потрапляє на інші ділянки тіла та в їжу. Аби цього не трапилося, руки слід мити перед кожним прийманням їжі, після відвідування вбиральні, а також після кожного забруднення. Треба коротко підстригати нігті, аби не допустити скупчення бруду під ними. При бактеріологічному дослідженні бруду з-під нігтів знаходили збудників кишкових інфекцій, яйця гельмінтів, гноєрідні мікроорганізми, різноманітні гриби, коростяного кліща і т. ін.
Догляд за порожниною рота має велике значення і провадиться з метою запобігання захворюванням зубів і зниження бактеріального обсіменіння. Порожнина рота містить різні види мікроорганізмів, які потрапляють туди з навколишнього середовища під час вдихання повітря, з водою, їжею. Серед цих мікроорганізмів зустрічаються і патогенні, що можуть спричинити не тільки захворювання зубів і порожнини рота, а й інших органів і організму в цілому. Поганий догляд за порожниною рота сприяє збільшенню кількості мікроорганізмів. Залишки їжі у проміжках між зубами розкладаються, утворюючи різні органічні кислоти, що сприяють руйнуванню зубів; з'являється неприємний запах з рота.
Загартовування організму полягає в поступовому підвищенні стійкості організму людини до несприятливих метеорологічних чинників (холоду або спеки, високого або низького атмосферного тиску тощо). Цього досягають за допомогою природних чинників: сонця, повітря і води.
Фізіологічна сутність загартовування ґрунтується на вченні І. П. Павлова про умовні рефлекси. Внаслідок систематичної дії теплових і холодових подразників на нервові закінчення (рецептори), що закладені в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів і шкіри, організм поступово адаптується до коливань метеорологічних факторів завдяки створенню нових тимчасових зв'язків.
Загартовування сонцем. Сонячне проміння, потрапляючи на оголене тіло, викликає в організмі (навіть за короткочасного опромінення) складні фізіологічні процеси. При правильному загартовуванні сонячними променями збільшується вміст гемоглобіну в крові, поліпшується самопочуття, нормалізується сон тощо. Приймати сонячні ванни краще зранку, в будь-якому положенні тіла (лежачи, стоячи або в русі), через 2 год після їди. У ранковий час у сонячному спектрі переважає ультрафіолетове випромінювання, яке не викликає перегрівання організму. Влітку в південних районах сонячні ванни слід приймати з 7-ї до 10-ї години, у середній смузі — з 8-ї до 11-ї години, а в північних районах — з 10-ї до 12-ї. У перехідний період року (восени і весною) сонячні ванни треба приймати з 11-ї до 14-ї години.
Велике значення має поступове звикання до сонячного опромінення. Знаходитися під сонцем спочатку слід 5—10 хв. Поступово час перебування під сонцем доводять до 2—3 год. Після приймання сонячних ванн слід відпочити у затінку, а потім прийняти водні процедури (температура води 16—18°С).
Загартовування повітрям. Вельми благодійні для організму людини і повітряні ванни. При цьому на нього впливають не тільки різні за силою струмені повітря, а й сонячна радіація. Краще повітряні ванни приймати на території з зеленими насадженнями, яка віддалена від джерел забруднення повітря. Взимку загартовування повітрям можна провадити у добре провітреному приміщенні. Повітряні ванни рекомендують сполучати з фізичними вправами.
Розпочинають загартовування за температури 20 °С протягом 15—20 хвилин. Тривалість наступних ванн поступово збільшують до 1—2 год і продовжують приймати їх у холодний період року. Добре загартовані люди можуть приймати повітряні ванни за температури, нижчої від О °С, сполучаючи їх з швидкими рухами. Після повітряних ванн слід прийняти теплий душ і енергійно розтерти тіло.
Повітряні ванни за умови правильного їх застосування поліпшують кровообіг і обмін речовин, сприяють розвитку опору до гострих респіраторних захворювань, підвищують тонус нервової системи. Однак тривалість повітряної ванни визначається реакцією організму. Поява «гусячої» шкіри, ознобу або тремтіння є сигналом для припинення її.
За несприятливих метеоумов (дощ, мряка, високий або низький атмосферний тиск, сильний вітер) приймати повітряні ванни не рекомендується.
Загартовування водою. Водні процедури діють найбільш ефективно і швидко. Це пояснюється тим, що вода має високу теплопровідність (у 28 разів більшу від теплопровідності повітря) і діє механічно, що зумовлює більш значне термічне подразнення порівняно з повітрям такої самої температури. Термічне подразнення рецепторів шкіри, викликане водою, впливає на весь організм, особливо на органи кровообігу, тканинне дихання, нервову систему.