Вступ
1.1. Структура слухового аналізатору
1.2. Діапазон чутливості органу слуху по частоті. Вплив на людину високих та низьких звуків
1.3. Діапазон чутливості органу слуху по силі. Вплив на людину гучних звуків
1.4. Класифікації звуків. Психологічні властивості людського голосу
1.5. Мовні функції слухового аналізатору
II. Дослідження впливу стилю викладу матеріалу вчителя на емоційний стан, працездатність, успішність учнів у навчанні та ставлення до предмету
2.1. Сила голосу вчителя: тихий, середній, гучний
2.2. Швидкість та тривалість мовлення
2.3. Наявність беззмістовних слів
III. Висновки
IV. Список використаної літератури
I. Вступ
Розповідають, коли до Сократа один раз привели людину, про яку він повинний був висловити свою думку, мудрець довго дивився на нього, а потім викликнув: «Так говори ж ти, нарешті, щоб я міг тебе бачити!»
І дійсно, як багато змісту, крім слів, криється в самому звуці голосу! Прислухайтеся до звуків мови незнайомої людини . Хіба тембр голосу, манера говорити, інтонація не розповість вам багато чого про його почуття і характер? Адже голос буває теплий і м'який, грубий і похмурий, зляканий і боязкий, радісний і упевнений, єхидний і вкрадливий, твердий, живий, торжествуючий і ще з тисячею відтінків, що виражають найрізноманітніші почуття, настрої людини і навіть його думки.
Отже, голос найбільше повно розкриває характер, настрій і навіть щиросердечні властивості людини. Можна змінити зовнішність, зачіску, додати потрібне вираження своєму обличчю, але в голосі завжди буде відчутна фальш.
Так чи може психолог, який не вміє розрізняти та відчувати зміни в голосі співрозмовника, розуміти стан клієнта за тембром та іншими характеристиками голосу, який не має хоча б базисних знань з даної теми, впевнено відчувати себе при роботі з клієнтами, кваліфіковано та ефективно надавати допомогу їм? Звісно відповідь – ні. І саме тому ми вибрали цю тему як найбільш актуальну.
1.1. Структура слухового аналізатору
Слухова система – дуже складний і тонкий механізм, що працює безупинно вдень і вночі, навіть коли людина спить. Її задача – перетворити звуковий сигнал у потік електричних імпульсів, що інтерпретуються мозком і в результаті сприймаються як звук.
Присінково-завитковий орган складається з двох аналізаторів: 1) аналізатор рівноваги і 2) аналізатор слуху. Основна частина органа слуху та рівноваги знаходиться в пірамідці скроневої кістки.
Будова органа слуху. Орган слуху поділяється на зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо (мал. 1).
Зовнішнє вухо (auris ехtеrnа) складається із вушної раковини і зовнішнього слухового ходу. Воно слугує для уловлювання і проведення звукових коливань.
Вушна раковина в своїй основі містить еластичний хрящ, який покритий шкірою. В ній розрізняють завиток, що утворений вільним загнутим краєм хряща, і протизавиток, який йде паралельно до завитка. Внизу вушна раковина закінчується складкою шкіри – вушною часточкою, де немає хряща.
Зовнішній слуховий хід складається із хрящової та кісткової частин. Хрящова частина – це продовження хряща вушної раковини, а кісткова – це кістковий канал скроневої кістки. В ділянці переходу однієї частини в іншу знаходиться звуження і вигин. Для вирівнювання вигину і огляду барабанної перетинки, яка є межею між зовнішнім і середнім вухом, вушну раковину потрібно відтягнути вгору і назад (у дорослого). Зовнішній слуховий хід вистелений шкірою, яка містить волосся і залози, що виробляють вушну сірку.
Барабанна перетинка має овальну форму і являє собою фіброзну пластинку, що втягнута всередину барабанної порожнини. Зовні вона покрита шкірою, а зсередини – слизовою оболонкою.
Середнє вухо (auris media) знаходиться в пірамідці скроневої кістки і складається з барабанної порожнини та слухової (євстахієвої) труби, яка з'єднує середнє вухо з носоглоткою.
Барабанна порожнина лежить між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом. В ній розрізняють верхню, нижню, передню, задню, латеральну та медіальну стінки. Барабанна порожнина заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою. Сюди відкриваються комірки соскоподібного відростка скроневої кістки і барабанний отвір слухової труби. В барабанній порожнині знаходиться ланцюжок слухових кісточок: молоточок, ковадло і стремінце, які з'єднані між собою суглобами, що дає можливість передачі коливання барабанної перетинки на внутрішнє вухо.
Слухова (євстахієва) труба має кісткову та хрящову частини. Кісткова частина є нижнім півканалом м'язово-трубного каналу скроневої кістки, а хрящова – це еластичний хрящ, який укріплений на зовнішній основі черепа і підходить до бічної стінки носоглотки. Отже, одним кінцем труба відкривається в носоглотку, а другим – у барабанну порожнину, вирівнюючи таким чином тиск у барабанній порожнині з атмосферним тиском.
Внутрішнє вухо (auris іntеrnа) знаходиться між барабанною порожниною і внутрішнім слуховим ходом. До нього належать кістковий та перетинчастий лабіринти.
Кістковий лабіринт складається з трьох частин: присінка, завитка та півколових каналів.
Присінок є середньою частиною кісткового лабіринту і сполучається з півколовими каналами позаду та каналом завитка попереду. На зовнішній його стінці, яка обернена до барабанної порожнини, є овальне вікно, що закрите стремінцем. Кругле вікно знаходиться біля початку каналу завитка, воно закрите вторинною барабанною перетинкою.
Кісткові півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Розрізняють передній, задній та латеральний канали. Кожний з них має по дві ніжки, які біля присінка розширюються, утворюючи ампули.
Завиток складається із кісткового стрижня – веретена, навколо якого спіральний канал утворює 2,5 обороти. Основа завитка обернена до внутрішнього слухового ходу. В порожнину каналу завитка від веретена відходить кісткова спіральна пластинка, в основі якої знаходиться спіральний канал.
Перетинчастий лабіринт розташований всередині кісткового і повторює його обриси. Він являє собою систему каналів, заповнених рідиною – ендолімфою. До перетинчастого лабіринту належать: маточка і мішечок, що знаходяться в присінку, півколові перетинчасті канали і перетинчаста протока завитка. Між кістковим і перетинчастим лабіринтами знаходиться рідина – перилімфа. Стінки перетинчастого лабіринту побудовані із тонкої сполучнотканинної пластинки.
Претинчаста протока завитку на розрізі має трикутну форму. Одна її стінка зростається із стінкою кісткового каналу завитку, дві інші відділяють її від перилімфатичного простору і називаються основною і присінковою мембранами. Протока завитка ділить перилімфатичний простір її каналу на дві драбини: барабанну, яка сліпо закінчується біля вікна завитка, і присінкову, яка сполучається із перилімфатичним простором присінка.