Проблеми дітей, які часто хворіють

Арсенал медикаментозних неспецифічних засобів профілактики гострих респіраторних захворювань великий, і застосування їх у комплексі з іншими оздоровчими заходами може суттєво знизити захворюваність дітей. Враховуючи те, що у переважної більшості дітей, які часто хворіють, вже після 3-4 років формуються хронічні вогнища інфекції в носоглотці і вони є основними факторами, які обумовлюють часті захворювання, санація носоглотки, призначена ЛОР-спеціалістом, є однією зі складових реабілітації.

Відомо, що найчастішими збудниками респіраторних захворювань, окрім вірусів, є патогенні стрептококи, стафілококи, клебсієли, кишкова паличка, протей та інші. Виходячи з цього, перспективним у комплексі реабілітаційних заходів є застосування таких препаратів, у яких поєднані властивості вакцинних і імуномодулюючих засобів, що впливають як на неспецифічні системи захисту, так і «селективно» сприяють утворенню специфічного імунітету проти конкретних інфекційних агентів. До таких препаратів належать Бронхо-Мунал, ІРС-19, Рибомуніл, які успішно використовуються в педіатричній практиці в Україні упродовж останніх років. Їх доцільно призначати за існуючими для кожного з них схемами в кінці літа - на початку осені, а також навесні. Ці препарати значно знижують захворюваність дітей, які часто хворіють, і сприяють санації хронічних вогнищ інфекції.

Що стосується таких імунотропних препаратів, як Т-активін, тималін, тимоген, тимостимулін, a-тимозин та інших імунокоректорів, на наш погляд, їх можна застосовувати лише за наявності первинного або вторинного імунодефіциту, підтвердженого при повторному імунологічному обстеженні дитини. Таких дітей серед тих, що часто хворіють, не більше 10-15%.

Організаційні принципи диспансеризації дітей, які часто хворіють

Проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення таких дітей, здійснюється педіатрами. Ефективність їх роботи з даним контингентом дітей залежить не тільки від цих заходів, а й значною мірою від оцінки спадковості дитини, стану здоров’я батьків і інших членів сім’ї, які часто контактують із дитиною, способу життя сім’ї, особливостей харчування, побутових умов тощо. Крім спостереження педіатра, кожна дитина не менше двох раз на рік має консультуватися ЛОР-лікарем, а за наявності показань - іншими спеціалістами. Дітям даного контингенту необхідно двічі на рік проводити дослідження крові (загальний аналіз) і сечі. Імунологічні обстеження потрібно проводити лише в тих випадках, коли ретельно проведені вище зазначені заходи не дали належного ефекту або коли в аналізі крові дитини виявлені зміни, які притаманні імунодефіцитному стану.

Література

1. Альбицкий В.Ю., Баранов А.А. Часто болеющие дети. Саратов, 1986, с. 180.

2. Мозалевский А.Ф., Андрущук А.А., Тяжкая А.В., Сукачева Г.И. Этапная реабилитация и оздоровление детей, часто болеющих респираторными заболеваниями. Методические рекомендации. К., 1992, с. 22.

3. Тяжка О.В., Лоус О.О. Бронхомунал в профилактике вирусно-бактериальных инфекций у детей с лимфатическим диатезом.//Український медичний часопис, 1999, # 4, с. 81-84.

4. Коровина Н.А., Заплатников А.А., Захаров И.Н. Рибомунил в педиатрической практике: клинический опыт и новые аспекты применения.//Клиническая фармакология и терапия, 1997, т.6, с. 5-7.

5. Драннік Г.М., Свідро О.В., Куничо Л.Я. Корекція стану продукції інтерлейкінів-1 та -2 у хворих на хронічний обструктивний бронхіт за допомогою рибомунілу.//Вісник проблем біології і медицини, 1998, #21, с. 117-126.

6. Бережний В.В., Глядєлова Н.П., Козачук В.Г. Вивчення ефективності рибомунілу в профілактиці та лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів у дітей.//Педіатрія, акушерство та гінекологія, 1999, # 5, с. 20-23.