Німецьке питання. У 1947 році склалася ситуація, при якій стало зрозуміло, що єдина німецька держава не може бути створена. 7 вересня 1949 року проголошується ФРН при підтримці США. А через місяць утворюється НДР. Територіальний розподіл Німеччини став передумовою її політичної конфронтації. У травні 1952 року Америка, Англія та Франція підписали договір з Німеччиною (ФРН) про скасування окупаційного режиму в Західній Німеччині, але союзники ще певний час тримали там свій військовий контингент.
У 1955 році НДР підписує з СРСР договір про визнання останнім суверенітету і незалежності Німеччини, який був лише формальним договором.
Загострення міжнародних протиріч наприкінці 40-х років.
Після ІІ світової війни СРСР та США встановлюють контроль над значними територіями світу. Радянське керівництво на чолі із Сталіним взяло курс на розподілення територій світу та встановлення сфер впливу в Європі. На протязі 1945-46 років у ряді країн під тиском СРСР утворюються коаліційні уряди, в яких комуністи займають ключові пости. Потсдамська конференція погодилась на пропозицію СРСР встановити кордон між Німеччиною та Польщею, щодо репарацій то дозволила вивозити сировину та обладнання з окупованих територій. Ще на Тегеранській конференції з питання вирішення подальшої долі Німеччини з’являються протиріччя між СРСР та Заходом. Намагаючись розширити зону впливу, СРСР надає матеріальну допомогу Югославії, Албанії, Румунії та Болгарії. Для контролю Босфору та Дарданелл СРСР здійснює тиск на Туреччину, вимагаючи від неї спільної оборони. Підтримує також партизанські загони для боротьби з англійцями у Греції. Активну політику веде СРСР в Ірані, намагаючись витіснити англійців та встановити контроль над нафтовими свердловинами. В серпні 1941 року на основі договору від 1921 року радянські війська захопили Північний Іран. Одночасно англійські війська взяли під свій контроль південь. У 1941 році за активної підтримки СРСР створюється Народна партія Ірану комуністичної орієнтації. У 1944 році до влади в Ірані прийшли партії, орієнтовані шиїтське духовенство, яке виступало проти реформ, европезації та поновлення традицій ісламу. Проти Туде почалися репресії, поширювалися антирадянські настрої. Центром опозиції Тегерану став іранський Азейбарджан, де у грудні 1945 року при підтримці радянських військ утворюється автономна республіка Азейбарджан і Курдська народна республіка. Це загострило конфронтацію між Англією та СРСР. Претензії СРСР на світову гегемонію були безпідставні, бо внутрішнє положення країни було важким, розорена війною економіка, продовольча криза, репресії. Основним супротивником на світовій арені виступала Америка, яка характеризувалась значним розвитком промисловості за часів війни, надання великих кредитів, незначні людські втрати, відсутність військових дій на території країни. Вагомим аргументом зовнішньої американської доктрини було володіння атомною зброєю, яку Америка використовувала з метою шантажу. Кроки СРСР щодо встановлення своїх зон впливу в Європі та Азії, розходження в текстах документів на міжнародних зустрічах, конфронтаційна політика в Німеччині, все це трактувалось урядом США як комуністична загроза і у відповідь викликали появу зовнішньо-політичної доктрини – втримання комунізму. Суть її полягала у тому, що західні країни до тих пір не можуть існувати спокійно, поки існує СРСР. 5 березня 1946 року у промові в американському місті Фултон заявив що комуністичний тоталітаризм замінив фашистський нацизм. На його думку від Балтики до Адріатики пролягла залізна завіса. Необхідна було утворити союз англомовних держав, які б оточили СРСР. Через декілька днів в центральному органі КПРС в газеті “Правда” з’являється відгук і оголошується початок холодної війни проти СРСР. В березні 1947 на міжнародній конференції в Москві по німецькому питанню СРСР відхилив пропозиції США, щодо об’єднання Німеччини. Після чого 12 березня президент США Трумен видав свою доктрину яка передбачала надання матеріальної допомоги у розмірі 400 мільйонів доларів Греції та Туреччині які опинились під загрозою комунізму. У ці країни направлялися військові спеціалісти та озброєння. Другим дипломатичним кроком стало заключиння з США військових договорів західними країнами. 5 червня 1947 року державний секретар США запропонував план Маршала – надання фінансової допомоги у розмірі 16 мільярдів доларів країнам Європи для відновлення їх економіки, але з умовою відкриття ринків для американських товарів, гарантовані рівні права американським підприємцям, контроль фінансово-кредитної системи країни, контроль за плануванням економічного розвитку країни. СРСР був згоден вступити у цю програму але на рівних з США умовах. Така пропозиція не була прийнята і СРСР та під його тиском Польща, Чехословаччина, Румунія, Албанія відмовились від цієї програми. А на конференції в Парижі в липні 1947 року 16 країн прийняли рішення, до них приєднались Західна Німеччина, вільна територія Трієст, а також гомінданівський Китай. Прийняття європейськими країнами плану Маршала призвело до розколу Європи на два антагоністичних табори. Країни - члени організації Європейського Економічного Комітету та країни сателіти радянського союзу.
22 червня фашистська Німеччина напала на СРСР. Проти СРСР виступили Італія, Фінляндія, Угорщина, Румунія також блакитна дивізія Іспанії, частина військ Словаччини, добровільні з Франції та Голландії.
Причини війни:
- намагання Німеччини встановити світове панування;
- захоплення СРСР – це плацдарм для агресії проти Закавказзя, Ірану, Персидської затоки, Індії, для захоплення стратегічних джерел сировини, нафти, вугілля, кольорових металів та родючих земель України, Кубані, Дону.
- Знищити соціалістичну державу для того, щоб підірвати комуністичний рух у всьому світі та все в державі;
Репресивні дії сталінського керівництва які послабили СРСР.
План “Барбаросса” передбачав вже восени 1941 року вийти на лінію Архангельськ-Волга та розчленувати територію СРСР між Німеччиною та її союзниками. Війна за характером загарбницька з боку Німеччини та визвольна з боку СРСР.
Періодизація:
1. 22. 06. 41 – 18. 11. 1942 – оборонні бої відступи та поразки червоної армії, створення передумов для перемог радянських військ (битва під Мінськом (28 червня), Смоленська битва (10липня – 10 вересня), Оборона Києва (середина липня).);
2. 19.11.42 – кінець 1943 – корінний перелом в ході війни;
3. початок 1944 – 9 травня 1945 – завершальний період, капітуляція Німеччини;
4. 9.05.45 – 2.09.45 – капітуляція Японії, закінчення війни.
Проти СРСР у першому періоді війни виступили 3 групи армій:
1. “Північ” під командуванням Фельдмаршала Леєба. Вона наступала із східної Прусії через Прибалтику на Ленінград. Їх противниками з боку СРСР Північний фронт під командуванням генерала Попова який утримував лінію від Баренцового моря до Ленінграду. Північно-західний фронт під командуванням генерала Кузнєцова, який охороняв Прибалтику і південні підступи до Ленінграду.
Завантажити реферат