"Смак" - виготовляє соки та продає їх за доступними для споживача цінами;
"Вінні" – займається виготовленням соків з натуральних продуктів. В цих фірмах досить поширена мережа постачання та продажу продукції.
Існує також багато інших, теж відомих, фірм з виготовлення соків -"Справжній сік", "Дар" та інші.
Тобто, якщо говорити про ринок, то можна сміливо говорити, що він повністю насичений продукцією соків. Якщо ж говорити про консервовані овочі, то тут потрібно збільшувати ріст таких виробничо-торговельних фірм, як "Верес" та "Чумак" за допомогою залучення в Україну іноземних інвестицій, розроблення нових технологій консервування, покращення економічних умов для розвитку нових підприємств, зокрема - зменшення податків, надання пільг "молодим" фірмам та ін. Тому що ця продукція користується попитом серед населення.
Але за умов нинішньої ринкової економіки України, торговельним фірмам (посередникам) вигідніше закупляти консервовані овочі за кордоном - в Польщі, Росії та інших країнах. Наприклад, ми не можемо говорити про власне консервування таких овочів, як кукурудза та горох - їх імпортують нам переважно з Польщі. Теж саме можна говорити й про інші консервовані овочі. З усього цього можна зробити висновок, що ринок фірм, які займаються консервуванням овочів у нас розвинутий недостатньо.
7. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ
Підприємства харчової промисловості України в ринкових умовах намагаються зберегти результативність своєї економічної та соціальної функції. Однією з головних складових їхньої діяльності залишається консервне виробництво.
В асортименті ринку продовольства України визнаними для широкого загалу є продукти довгострокового вживання, які піддані різним видам консервування. Вже протягом тривалого часу консервна промисловість України випускає конкурентоспроможні товари, зорієнтовані на внутрішні та зовнішні ринки. При нинішніх умовах скорочення експортних поставок важливо зберегти такий вид продажу, який і дозволяє реалізувати перероблені продукти виключно з місцевої сировини. Тим більше, що інтеграція України у світову економічну систему свідчить про переважаюче місце на внутрішньому ринку готової імпортної продукції та експортування українських сировинних ресурсів за досить низькими цінами.
При виготовленні консервів період обороту фінансових вкладень досить значний і реалізація не забезпечує фінансової стабільності підприємств, тому останнім часом вони стали диверсифікувати свою діяльність шляхом впровадження соління оселедців, виготовлення макаронних, ковбасних та копчених виробів. Нині заводів, які переробляють тільки плодову сировину, залишилось небагато, а з переробки овочів та томатів – ще менше. Більш міцні підприємства переробляють сировину на консерви широкого асортименту, в зручній для покупця тарі, високої якості, гарно оздоблені. Концентрація переробки різних видів сировини на одному підприємстві вимагає застосування та комбінування різного технологічного устаткування, чим досягається більша універсальність переробки, повніше використання технологічного устаткування, механічних майстерень, паросилового та енергетичного господарства, забезпечення водою та відведення каналізаційних стоків тощо. Водночас великий набір устаткування потребує узгодження використання виробничих площ, здійснення швидкого переходу з одного його виду на інше при одночасному надходженні різних видів сировини та матеріалів.
Нині постійного сировинного забезпечення на практиці не має жоден консервний завод. Основна маса сировинних ресурсів надходить від спеціалізованих господарств більш стабільним обсягом виробництва необхідного асортименту продукції. Постачання сировини регулюється договорами заготівлі, в яких відображаються сорти культур, терміни та графіки поставки.
Терміни та сорти надходження сировини зумовлюють розробку графіків завантаження заводу в період масової її заготівлі, виробництва консервів відповідно до платоспроможного попиту споживачів, проведення маркетингових досліджень, укладених ф'ючерсних угод. Сировина для продовження сезону роботи заготовлюється з метою завантаження основного технологічного устаткування і найменшого застосування додаткових машин та комплектуючих вузлів. Сировинний фактор з його обсягами та асортиментом визначає транспортні витрати через радіус доставки; виконання заготівельного обороту по кількості та вартості, номенклатури плодів, ягід, овочів; коригує фактичні обсяги вироблених консервів від планових показників, змінює коефіцієнт використання потужностей завантаженістю технологічного устаткування, продовженням періоду його експлуатації, заміною сезонності на постійну роботу і в кінцевому підсумку на ефективність роботи підприємств.
До вирішення питання розміру та профілю консервного виробництва залежно від спеціалізації сировинної зони треба підходити з особливою обережністю. Свого часу були збудовані заводи державного підпорядкування та консервні цехи колгоспів, споживчої кооперації, які не врахували цих особливостей і нині майже не експлуатуються. В кращому випадку коефіцієнт використання їх потужностей становить 20-30%, вони морально та фізично старіють, їхня діяльність стає збитковою, а для конкурентоспроможного виробництва необхідно замінити технологічну оснастку підприємств.
Оскільки основою розвитку консервного виробництва є виробництво сільськогосподарської продукції, то стабільна сировинна база стала визначальною умовою розвитку харчової промисловості. З цією метою необхідне удосконалення організації насінництва та селекції сільськогосподарських культур, застосування інтенсивних технологій у рослинництві та тваринництві. Безпосередня залежність між кількістю отриманої сировини та виготовленою продукцією визначає потужність переробної галузі, вимагає технічної досконалості консервних заводів, їх здатності здійснив техніко-технологічне переоснащення, впровадження нових методів прогресивної переробки плодоовочевої та тваринницької продукції. Нерівномірність у валовому кількісному співвідношенні сировини та виготовлених консервів призводить до взаємного скорочення виробництва і залежить від неоднакового виходу готової продукції, зумовленим якістю заготовленої для переробки сільськогосподарської продукції.
Запобіганню втратам, збереженню основних якостей сировини, можливості найвищого виходу продукції, додержанню термінів зберігання сприяє організація переробки в стислі строки. Технологічні особливості переробки вимагають тризмінної роботи. Тому максимальне наближення сировинних зон до переробних підприємств забезпечує зменшення втрат при доставці та зберіганні сировинної продукції, ще сприяє збільшенню виходу консервованої продукції.
Удосконалення розміщення сировинного постачання скорочує трудові та матеріальні витрати, підвищує темпи зростання продуктивності праці, сприяє швидшому обігу вкладеного капіталу, регулює обсяги вирощеного урожаю для промислової переробки та реалізації населенню різних регіонів у свіжому вигляді.
Завантажити реферат