У цілому для забезпечення позитивних тенденцій у подальшому економічному розвитку й підвищення результативності галузі необхідно вжити ряд заходів. Проте вони матимуть позитивні наслідки за умови макроекономічних зрушень на державному рівні, спрямованих на сприяння розвитку виробництва стабільність економічної й соціальної політики, сприятливий податковий режим, наявність розвиненої інфраструктури За таких умов плодоовочеконсервні підприємства, продукція яких залишається експортноперспективною, мали б можливості для істотного поповнення державного бюджету й залучення валютних коштів
Отже, на думку багатьох провідних фахівців плодоовочеконсервним підприємствам вкрай необхідні:
фінансово-кредитна підтримка за рахунок розширення видів кредитування, зокрема на міжсезонні витрати;
протекціонізм експорту й недопущення масових інтервенцій аналогічної продукції з інших країн та скорочення обсягів вітчизняного виробництва;
відновлення традиційних та освоєння нових зовнішніх ринків збуту, в тому числі через створення за кордоном у країнах-імпортерах постійно діючих представництв у галузі;
зважена правова, інвестиційна й структурна політика.
На найближчу перспективу не доцільно нарощувати обсяги виробництва зокрема плодоовочевих консервів до параметрів досягнутих при науково обґрунтованих нормах споживання Існуючі виробничі потужності не будуть задіяні найближчим часом Крім того ступінь спрацювання активної частини основних фондів галузі свідчить про недоцільність їх відмовлення до існуючих параметрів особливо на старих великих плодоовочеконсервних підприємствах розміщених у великих містах і віддалених від сировинної бази.
Перспективи розвитку підприємств з ринковою орієнтацією які наближені до потенційних сировинних зон пов'язані передусім з необхідністю оновлення їх матеріально технічної бази, розширенням асортименту продукції Більше уваги слід приділяти естетичній упаковці консервної продукції Хоча це лише формальна якість товару проте попит на сьогодні зумовлений саме вимогами до зовнішнього оформлення упаковки, маркірування та зручності відкривання
Одним з шляхів вирішення проблеми сировинного забезпечення консервних заводів та їх технічного переоснащення є створення агропромислових і агропромислово-фінансових формувань (асоціацій, систем, корпорацій та ін.) у складі виробників сировини, переробних підприємств, фінансово-кредитних, заготівельно-збутових, науково-виробничих, консалтингових структур тощо.
Підвищення ефективності вирощування плодоовочевої сировини можна досягти за рахунок кооперування сільськогосподарських товаровиробників (як робиться в багатьох країнах світу), які не тільки забезпечують внутрішні потреби, але й досить успішно функціонують на світовому продовольчому ринку.
Багатоваріантність напрямів (виробничі, сервісні, збутові та багатопрофільні кооперативи) і засад кооперування зводиться до концентрації зусиль господарств для вирішення або істотного пом'якшення проблем: здешевлення виробництва продукції (за рахунок спільного придбання технічних засобів, пошуку вигідних умов ресурсного забезпечення) та її реалізації (і в тому числі – на переробку) завдяки маркетинговій діяльності.
Щодо останньої, то її впровадження і розвиток є необхідними для ефективного функціонування товаровиробників у ринкових умовах. Як зазначалося, на підприємствах досліджуваної галузі вона перебуває в ембріональному, зародковому стані.
Тим часом орієнтуватися на вітчизняний і зарубіжний ринки продукції переробки плодоовочевої сировини вони повинні на основі маркетингових досліджень власних служб. Варіантом розширення інформаційного поля галузі щодо цін, джерел постачання ресурсів і каналів збуту продукції може стати створення спеціальних галузевих госпрозрахункових структур, через які її підприємства за певну винагороду отримуватимуть необхідну маркетингову інформацію.
ВИСНОВКИ
В Україні плодоовочеконсервна промисловість є галуззю спеціалізації і в багатьох областях має профілююче значення. За обсягом валової продукції у структурі харчової індустрії вона посідає десяте місце, а за чисельністю промислово-виробничого персоналу - четверте.
Плодоовочеві продукти є важливим джерелом вуглеводів ї органічних кислот, мінеральних солей і вітамінів. Але їх споживання у свіжому вигляді обмежується через сезонність і територіальні відмінності природних умов. Тому консервування овочів і фруктів дозволяє дещо зменшити вплив цих відмінностей і забезпечує їх споживання в різних районах.
Асортимент виробів плодоовочеконсервної промисловості досить широкий - галузь випускає понад 400 найменувань консервів. Випускаються овочеві, фруктові, ягідні консерви, соки, варення, повидло, джеми, харчові концентрати, сушені овочі тощо. У структурі готової продукції провідне місце займає виробництво овочевих : консервів, соків .виноградних, фруктово-ягідних і томатних а також фруктових консервів. Частка плодоовочеконсервної продукції у загальному обсязі консервів усіх видів складає близько 60 %, в тому числі по третині з них припадає на овочеві консерви і соки натуральні. В період 1999-2002 рр. було вироблено 3637,7 млн. умовних банок овочевих і фруктових консервів, що в розрахунку на душу населення склало по 71,4 умовної банки.
Серед держав-членів СНД Україна посідає одне з провідних місць з виробництва плодоовочевої продукції. На її частку припадає третя частина всього валового збору овочів та фруктів країн-членів СНД. Проте потреба населення України у цих продуктах не задовольняється. Загалом спостерігається спад виробництва овочів і фруктів у більшості областях країни. Це зумовлюється насамперед низькою врожайністю культур, досить слабкою матеріально-технічною базою галузі і скороченням трудових ресурсів.
Плодоовочеконсервна промисловість – це складова частина відповідного комплексу АПК, що переробляє різноманітну продукцію овочівництва та плодівництва. Сировинний фактор у розміщенні підприємств цієї галузі відіграє основну роль. Через це найбільша концентрація плодоовочеконсервного виробництва спостерігається на півдні України. Саме тут, на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та АР Крим сформувався спеціалізований район плодоовочеконсервного виробництва. Головні центри – Одеса, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Мелітополь, Бердянськ. Розміщене це виробництво і в районах Поділля, а також в Черкасах, Житомирській, Полтавській та Донецькій областях.
Серед областей спостерігається нерівномірність у вирощуванні плодоовочевих культур. Найкраще забезпечують населення овочевою продукцією власного виробництва господарства Херсонської, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської областей, де на одного жителя припадає відповідно 308; 262; 180 і 151 кг овочів. Найбільша концентрація плодоовочеконсервного виробництва - в південному економічному районі, де зосереджено понад 2/3 виробництва томатних та І/З овочевих і фруктових консервів - країни. Підприємства галузі розташовані майже по всій території району, проте понад 70 % загальнорайонного випуску продукції припадає на Республіку Крим та Одеську область. Основні центри плодоовочеконсервної промисловості - Ізмаїл, Херсон, Одеса, Сімферополь, Джанкой та ін. У перспективі виробництво плодоовочеконсервної продукції мас зростати передусім за рахунок зміцнення сировинної бази. Зокрема, необхідним є вдосконалення і заміщення овочевих культур у напрямі розширення виробництва капусти і коренеплодів у Рівненській, Вінницькій, Сумській, Волинській, Львівській областях ; помідорів і ріпчастої цибулі - у Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, огірків - у Дніпропетровській, Запорізькій, Закарпатській, Полтавській, Черкаській, Херсонській областях. Доцільно продовжити концентрацію овочевих культур на зрошуваних землях степу, де слід вирощувати основну частину ранніх і теплолюбних овочевих культур для їх вивезення з інші райони. Товарне овочівництво необхідно повністю сконцентрувати у спеціалізованих господарствах овочівницького і овоче-молочного напрямків, забезпечити реалізацію овочів зо прямими зв'язками.
Завантажити реферат