Кожна потужна партія та блок неодноразово порушували норми закону, що стосувалися передвиборчої агітації. Багато кандидатів в одномандатних округах здійснювали безкоштовне надання товарів та послуг виборцям, що стало основною рисою їх кампаній. Більшість партій, блоків та кандидатів почали вести кампанію задовго до 9 лютого, першого дня, коли було юридично дозволено агітацію. Також частими були порушення щодо оформлення виборчих матеріалів, яким бракувало необхідної інформації щодо джерела видання, накладу. Багато матеріалів не були зареєстровані у відповідній виборчій комісії. У деяких випадках місцева влада сприяла плутанині, не надаючи список місць, відведених для розташування виборчих плакатів, як це вимагає законодавство. Оскільки ніхто не був покараний за ці порушення, то очікувати, що виборчі кампанії у майбутньому будуть проводитися без подібних порушень, виборча камапанія 2002 р. не дала підстав.
Процес голосування 31 березня 2002р.відбувався в умовах хаосу по всій країні. Дільничні комісії, не маючи досвіду, відповідного навчання та з поганим матеріально-технічним забезпеченням, були неспроможні організовувати вибори за визначеним законодавством порядком. На дільницях утворювалися численні черги, виборці чекали іноді по декілька годин аби отримати бюлетені від членів комісій. Ці проблеми були особливо гострими на тих дільницях, де комісії були укомплектовані у лічені дні перед виборами.
Більшість дільниць відкрилося вчасно та відповідно з процедурою. Однак траплялися затримки, які ставилися через те, що комісії не встигали відмітити в бюлетенях скасування реєстрації кандидатів, яку було скасовано за день до голосування.
За спостереженнями КВУ багато дільниць були розташовані у невідповідних приміщеннях, у кімнатах, які були замалі та темні та мали недостатню кількість кабінок для голосування. Через нестачу кабінок для голосування виборці чекали у черзі, щоб проголосувати таємно. Багато виборців робили позначки у бюлетенях поза кабінками. Інші просто йшли з дільниці не проголосувавши. За оцінками КВУ близько 15% електорату з через проблеми з організацією виборчого процесу не змогли реалізувати своє право вільного волевиявлення.
Невідповідності у списках виборців спонукали членів деяких дільничних комісій йти на зустріч незареєстрованим особам, які вимагали бюлетені. Навіть коли ці виборці не мали відповідного посвідчення, дільничні комісії дозволяли їм голосувати, якщо вони знали цих осіб особисто. Однак, занепокоєння викликає практика дозволу голосувати від імені членів сімей, які, буцімто, не змогли прийти на виборчу дільницю у день виборів. КВУ помітив такі випадки у кожному регіоні, але особливо у Вінницькій, Харківській, Волинській, Київській та Херсонській областях.
Найбільше занепокоєння у КВУ викликало явище організованого голосування з відкріпними посвідченнями, яке було широко розповсюдженим. Українське законодавство дозволяє громадянам голосувати будь в якому місці країні, якщо вони отримають “відкріплювальне посвідчення” за місцем проживання. Певна кількість кандидатів скористалися з цього положення, аби організувати масові міграції виборців з вікріплюваними посвідченнями до своїх округів. У деяких випадках кількість таких виборців була дуже високою і сягала до 8,000 осіб. Це призвело до ситуації, коли дільничним комісіям не вистачало бюлетенів для того, щоб мешканці по округу могли проголосувати. КВУ також має підстави вважати, що деяким виборцям було дозволено проголосувати більше одного разу, шляхом звичайного переїзду від однієї дільниці до іншої.
Висновок по розділу: передвиборча агітація, як політичний феномен, виникає тільки у період виборчій компанії, намагаючись в концентрованій, переконливій формі донести до виборців зміст політичних програм. Проведення її керується певними правилами та положеннями, хоча "чиста" передвиборча агітація майже неможлива, так як завжди обтяжена умовами виборчої системи або недосконалістю виборчого законодавства. Але саме від її ефективності залежать найчастіше результати голосування. Перемагає саме той, хто зможе переконати виборця. Адже голосування - це свідомий процес вибору, а передвиборча агітація - це комплекс заходів цілеспрямованого впливу з боку певного суб`єкта виборчого процесу на свідомість виборців з метою спонукання їх до здійснення акту вибору на користь цього суб`єкта.
4.Порівняний аналіз виборів до Верховної Ради України в 1998 і 2002 р.р..
На виборах народних депутатів 29 березня 1998р.Комітету виборців України вдалося залучити близько 18000 незалежних спостерігачів В день виборів у 2002р. до спостереження за ходом голосування і підрахунку голосів КВУ залучив близько 24 тисяч спостерігачів, які працювали на виборчих дільницях в якості кореспондентів газети “Точка Зору”, а також як спостерігачі за місцевими виборами.
Координаційні центри Комітет виборців України (далі КВУ) в округах, областях та Центральний офіс в Києві постійно збирали та аналізували інформацію про хід голосування, роботу спостерігачів, порушення виборчого законодавства та ін.
Можно зробити наступні висновки про перебіг виборів 1998р. і 2002р.:
Загалом вибори в Україні пройшли вільно, чесно і відкрито. Головна тенденція - громадяни обрали тих депутатів та ті партії, за які вони реально голосували.
В деяких округах зареєстровані певні порушення, але вони не плинули суттєво на хід виборів. Головне порушення на парламентських виборах 1998 року - порушення таємниці голосування. Процес голосування займав багато часу у зв`язку з тим, що було багато кандидатів та бюлетенів. Для того, аби отримати бюлетені, виборці мали витратити від 30 хвилин до 2 годин. Люди ставили позначки в бюлетені не тільки в кабінках для голосування, але й за їх межами. Викликала стурбованість присутність на дільницях великої кількості членів виборчих комісій, міліції, довірених осіб кандидатів, що суттєво вплинуло на час визначення результатів. Було зафіксовано також декілька випадків вкидання бюлетенів, що були видані виборцям сторонніми особами. Через великі черги значна кількість виборців не змогла проголосувати до закриття виборчих дільниць. Тому в деяких випадках виборчі комісії дозволяли виборцям голосувати після 10 години вечора, використовуючи для цих цілей переносну виборчу скриньку. Підрахунок голосів також тривав дуже довго.
Найтиповіші види порушень, що були зафіксовані у 1998 та 2002 р.р.:
1. Втручання місцевої влади у перебіг виборів. Спеціальні представники владних структур працювали на виборчих дільницях, що законом не передбачено.
2. 2. Агітація в день виборів, в тому числі і на виборчих дільницях.
3. 3. Надання переваги деяким кандидатам при розміщенні агітаційних плакатів на дільницях.
4. 4. Спостерігачів не пускали на дільницю або не дозволили спостерігати за підрахунком голосів.
5. 5.Спостерігачі КВУ зафіксували також низку незначних порушень, типових для всіх виборчих процесів в Україні: комісії розпочинали свою роботу з запізненням, на дільницях траплялися випадки агітації.
Завантажити реферат