Архітектор М. В. Риков

Під час функціонування виставки цей будинок призначався для про­ведення з'їздів, різних нарад, лекцій, концертів тощо. Його центральний зал вміщував біля 3 тисяч глядачів. Вартість будівництва визначалася в 100 тисяч карбованців. Головний будинок передбачалося побудувати за типом постійних будов з таким розрахунком, щоб після закінчення ро­боти виставки його можна було використовувати для культурно-просвітніх цілей.

У Всеросійській виставці виявила бажання брати участь Швеція і надіслала проект свого павільйону. Проект розглянуло правління ви­ставки і визнало необхідним переробити його, бо за рішенням він не від­повідав стилю інших павільйонів виставки (павільйон був запроектова­ний у стилі шведських сільських будівель). Переробку проекту було до­ручено В. М. Рикову, який за порівняно короткий строк виконав його в строго класичному стилі. Потім проект був надісланий в Стокгольм, де його розглянув і затвердив спеціальний комітет, очолюваний головою шведського риксдагу.

Однією з кращих дореволюційних будов (1913 р.) В. М. Рикова є будинок колишньої лікарні «Громади сестер-жалібниць червоного хрес­та» по вулиці Марино-Благовіщенській (нині вулиця Саксаганського, 75, де знаходиться Український науково-дослідний інститут клінічної медицини імені академіка М. Д. Стражеска).

Будинок запроектовано в 3, 5 поверхи. На першому поверсі розміщені амбулаторії, зали для відвідувачів, кабінети, кімнати для лікарів, ап­тека та ін. На другому і третьому поверхах—приймальний зал, гурто­житок на 200 місць, дві великі аудиторії для курсів з допоміжними при­міщеннями. В півповерсі розміщені різні підсобні приміщення.

У цьому будинку, як і в попередніх своїх будовах, автор застосував форми італійського ренесансу. На головному фасаді чітко виділяється середній ризаліт, оздоблений тричетвертними коринфськими колонами. На колонах тримається розкрепований антаблемент, на якому розміщені чотири алегоричні фігури роботи відомого скульптора Ф. П. Балевенського. Ці скульптури символізують ідеї милосердя, любові, медицини і життя. Бокові фасади відзначаються ритмом вікон і деталей, що гармонійно пов'язує їх з головним фасадом.

У передреволюційні роки (1909—1914) Валеріану Микитовичу дово­дилося проектувати та будувати і в інших стилях, які іноді нав'язували замовники. Зокрема, він будує цілий ряд жилих будинків (або як їх тоді називали «прибуткових» будинків) в формах своєрідного еклектизму, де декоративні елементи модерну пов'язувалися з елементами архітектур­ної класики.

На замовлення Південно-Західного товариства заохочення кінноза­водства В. М. Риковим було складено проект і під його наглядом побу­довано в одному з мальовничих куточків Печерська, по сусідству з Печерською лаврою, бесідку іподрому. Ця оригінальна за своїми формами будівля, як і будівлі минулих років, виконана в традиційному стилі ре­несансу. Проектування бесідки велось в співдружності з видатним скульптором Ф. П. Балевенським.

Слід відзначити, що основні будівельні роботи по спорудженню бесідки здійснювалися взимку, кладка цегли і бетонування виконувались на морозі.

Як відомо, в 30-х роках цей метод будівництва був підтверджений спеціальними дослідними роботами, проведеними науково-дослідними інститутами України, після чого він почав застосовуватися в будівельній практиці.

3 травня 1925 року громадськість міста Києва відзначила 25-річний ювілей творчої діяльності Валеріана Микитовича Рикова у Київському художньому інституті. Ювіляр пройшов багатий досвідом шлях вироб­ничої і педагогічної діяльності, на якому він безперервно поєднував ко­пітку роботу архітектора і громадського діяча. За всю свою діяльність Валеріан Микитович досяг небувалої для архітектора цифри будов. Біля 300 будов різного характеру побудовані за безпосередньою участю В. М. Рикова.

У 1925 році В. М. Риков бере участь у конкурсі на створення проек­ту кінофабрики в місті Києві. На конкурс було подано 20 проектів. Як ві­домо, журі конкурсу ухвалило до будівництва проект В. М. Рикова

Будівництво Київської кінофабрики мало велике культурне і госпо­дарське значення.

У 1925—1930 роках В. М. Риков працює консультантом по будів­ництву і ремонту кінотеатрів Українфільму. Маючи тісний зв'язок з цією організацією, він у 1928—1929 роках проектує ряд кінотеатрів для України, зокрема для міста Києва (нині діючий кінотеатр «Октябрь» на Подолі), для Харкова, Вінниці, Кривого Рогу, Тульчина та ін.

Нестача жилої площі, яка особливо відчувалась в перші післярево­люційні роки, спонукала інженерно-технічних працівників міста Києва в 1926 році організувати свій житлово-будівельний кооператив, який на­мітив будівництво жилого будинку по вулиці Пушкінській, 7. Автор проекту будинку В. М. Риков за участю проф. В. Л. Обремського, архі­текторів Зекцера і Карпова .

В 1929—1930 роках В. М. Риков складає проекти київської фотофабрики та зоотехнічного корпусу для сільськогосподарського інституту в місті Києві. В ці ж роки він консультує проекти Укржитлобуду по квар­тальній забудові в районах Подолу, Куренівки, Печерська та Шулявки.

В цей час виникає необхідність у надбудові Держбанку (по вулиці Жовтневої Революції).

Як відомо, стара частина будівлі була споруджена в 1902—1905 ро­ках. Тоді для будинків Державного банку найбільш охоче використову­вались готові елементи палацової архітектури італійського раннього Від­родження. Таким був і будинок Держбанку в Києві архітекторів О. М. Вербицького і О. В. Кобелєва, фасад якого прикрасили поліровані колони та багата орнаментика. В інтер'єрі найвишуканіше оздоблено опе­раційний зал. Особливе місце в його планіровці займають касові комори та сейфи, збудовані з залізобетону. Фасади і внутрішня обробка бу­динку виконувались італійськими майстрами.

Зробити надбудову в цілком уже закінченому архітектурному тво­рі — ідея досить смілива. Навіть у самого автора — О. В. Кобелєва ви­никали сумніви в кінцевому результаті цієї роботи. Проте він погодився на складання проекту такої надбудови.

Паралельно з О. В. Кобелєвим над цим проектом працював і В. М. Риков, який розробив декілька цікавих варіантів. Загалом обидва архітек­тори провели досить велику творчу роботу і досягли бажаних наслідків.

До здійснення був прийнятий варіант, розроблений в співробітництві архітекторами О. В. Кобелєвим і В. М. Риковим. В представленому проекті надбудова головного фасаду прикрашалася 40 колонами висо­тою 6—8 м, виготовленими з лабрадору. Найбільш трудомістким в над­будові було цегляне мурування стін з одночасним підніманням даху.

Коли надбудову було закінчено і знято риштування (вересень 1934 року), то всі побоювання відпали. Вона була виконана так вда­ло, з такою майстерністю, що не лише не порушила суцільності та гар­монії всієї будівлі, а, навпаки, надала їй більшої архітектурної виразнос­ті і монументальності, а архітектурно-художні якості споруди тільки ви­грали від реконструкції.

В. М. Риков спроектував і збудував будинок іподрому. Перший варіант проекту передбачав 1700 місць для сидіння і 2500 місць для стояння (під покрівлею). У 1936 році будинок іподрому передбачалось збільшити і з боку бігових доріжок спорудити залізобетонні три­буни, довівши кількість місць для сидіння до 3000 і для стояння до 5000. В залах будинку розміщався великий ресторан, буфети, каси та оркестро­ві балкони