Від грому битви, - воям мовив князь, -
Німеччина сьогодні затряслась.
Смертельний шлях до неї - шлях на Схід, -
Таким він є і буде сотні літ.
Бо добрі вої родяться в краю,
Що німцям землю не віддасть свою…
Хай світ вчуває в цій гучній ясі,
Що не владичить німцям на Русі.
Вірші “Київських етюдів” загалом більш різногранні емоційно: ішлося про зустріч з Києвом після двох літ розлуки. “Вірю й знаю - більш уже ніколи серце так не битиметься знов, як в той день на вулицях Подолу, звідки в місто рідне я ввійшов”. Трепетний сплав гніву, горя, ніжності й співчуття - у вірші “Ранок”, в якому розповідається про перший день, перші миті оживання замученого ворогом міста. У суворих воєнних рядках Бажана тут чи не вперше забриніло “передчуття великих добрих слів”, але до них ще не так близько, потрібна несхитна воля і воїна, і відбудовника, - і тут знов пізнаємо ту мужню, вольову, дієву доброту, яку все життя сповідує ліричний герой цього поета. Хаос був завжди ненависним для Бажана, тим більше хаос будь-якої розгубленості чи зневіри. “Воля усталює задум, із хаосу форма встає”. Так виходить на руїни його Будівничий - і цей із однойменного вірша стає справді символічним образом нового дня.
Можна було б вважати, що “Київські етюди” завершували тему Вітчизняної війни в поезії Бажана, якби він пізніше знову і знову не повертався до неї для вирішення інших, вже повоєних проблем. Власне, саме з цього грізного акорду-спогаду він розпочав свій наступний цикл “Англійські враження” (1948 рік), що з`явився в результаті двох урядових виїздів до Англії.
Його враження від Англії, країни класичного капіталізму, - це враження людини нового суспільного ладу, яка прибула з полів недавніх битв, де вирішувалась доля цілого людства, і яка, дивлячись на скелі Дувра, добре пам`ятала про Сталінград… Одвертою ненавистю, художньо посиленою сатиричними прийомами, перейнято портрети англійського імперіалізму (“Шкіц до портрета”) і його рядового “виконавця”, майстра злочинних і брудних справ у чужих землях (“Мандрівний джентельмен”). Точність і глибина аналітичної думки і в площині політичній та соціально-економічній (“Біг-Бен”, “НА шотландській дорозі”), і в сфері, головним чином, психологічно-емоційний (“Смеркання в Гайд-парку”) породжують образи, які зримо розкривають політичний і моральний занепад імперії, стверджують безвихідність і приреченість ладу, родовим девізом якого є слово “Private” (прватна власність). Треба зауважити, що такі погляди існували у більшості людей, які на протязі тридцяти років знаходились в атмосфері ідоологічно спрамованій на будівництво комунізму. Тому срийняття Бажаном Англії було адекватним поглядам того часу в суспільстві, де він жив, працював, пройшов певні шляхи становлення , в суспільстві, за яке вболював всім своїм єством.
Тому головна тема “Англійських вражень” розкривається в кількох напрямах. Слід говорити не тільки про наявність в циклі трьох основних струменів - ліричного, сатиричного і публістичного, - але й про потійне взаємопроникання або навіть злиття на грунті зовні безстороннього зображення сучасної Англії. Саме тут у Бажана, при всій напрузі мислі, чуття наголос переноситься з суб`єктивного сприйняття на об`єктивне пізнання зовнішнього світу.
Сатиричний струмінь, що знову з`явився в творчості поета, був спрямований проти імперіалістів, колонізаторів, облудної породи досвідченних паліїв війн. Тут перед усім треба назвати “Шкіц до портрета” і ”Мандрівного джентельмена”. Це поезії політичного звинувачення, випробуваного засобу здирання лицемірних масок дипломатичної брехні, вбивчого сарказму.
Читаючи ці вірші, не важко визначити школу антиімперіалістичної сатири Володимира Маяковського, Василя Блакитного, Дем`яна Бєдного, хоча мисль поета і на цьому, в деякій мірі новому для неї полі зберігає властиві їй індівідуальні риси. Зокрема - схильність до особливої пластики і широкого історичного масштабу, “нестримного і рішучого часу”, в який вводиться сатиричний образ:
Він все зробив, що міг, - гарчав, страхав, порочив,
Торкав і гриз, улещував і вив.
І вабив лагідно, і яросно пророчив,
І щелепи звихнув, і руки скров`янив.
Ніщо не поиогло: ні сотні змов і зрад,
Ні хитрість шпигунів, ні ватіканська меса.
Не крутяться назад історії колеса,
Хочь лізь під них, не крутяться назад.
Елементи сатири ми знаходимо і в “Зустрічі в Шеффелді”, і в “У Стратфорді на Ейвоні”, і у важкодумних міркуваннях довготелесого Бена (“Біг-Бен”) про уявну незалежність колись могутньої “владарки морів”:
Я, - мирить Бен, - стою здаля
Від їхніх дивних справ,
Та тронне слово короля,
Здається янкі склав.
Він, певне, зменшить штат палат, -
Занадто пишний штат:
Обійдеться без цих витрат
Сорок дев`ятий штат.
Бо скромний містер Уолл-стріт
Упевнений, мабуть,
Що як рабом не буде бритт, -
Лакеєм може буть.
І, звичайно, оживають у цьому циклі постаті та мотиви Шекспіра, Бернса і, по-своєму, - Кіплінга. Якщо в “Мандрівному джентльмені” радянський поет таврує ганьбою одного з тих “бравих хлопців”, яких колись намагався звеличити автор “Маршу шпигунів”, то в “Солдатській баладі” кіплінгівський образ Томмі Аткінса використано вже з іншою метою - і використано майстерно. Газетні повідомлення тих часів говорили про випадки “свавільного” захоплення пустуючих домів у Лондоні демобілізованими солдатами, про житло для яких зовсім не турбувався лейбористський уряд. І ось, зовсім “під Кіплинга”, переповідає Бажан новітню бувальщину про “славного рядового армії короля”, сумний кінець якої так наочно підтверджує уславлене лицемірство англійських правлячих класів:
Суддя свій парик поправив
і нудно почав читать
Прекрасний закон британський
у шкірою вкритім томі.
Має бездомний Томмі,
Мають і друзі Томмі
Тихе житло державне, ярдів приблизно п`ять.
Картини сучасного англійського життя, створені радянським поетом, повині були зруйнувати опортуністичну легенду про мирне переростання капіталізму в соціалізм і розкрити реальні протиріччя буржуазної дійсності. Лондонська бувальщина про Томмі Аткінса, ошуканого лейбориським урядом солдата імперії, або споглядання сумної щоденної процессії клерків, цих “маленьких людських існувань”, в класичних алеях Гайд-парку, ведуть до основної ідеї циклу: не все так гарно в капіталістичній Англії, задатки прогресу в рідній країні подавали надію на те, що час сьогодні не з капітализмом, а з молодою соціалістичною державою.
Той же пильний, вдумливий погляд, та ж чітка позиція, але інший колорит, інший тон, інша міра внутрішньої широчіні - в написаних через чотирнадцять років “Італійських зустрічах”. Минув, не марно для поета, для всієї нашої літератури і для самої історії, чималий час та й сфера людського спілкування поета в Італії була іншою - тут був передусім народ, друзі, спільні ідеї.
Не міг не розповісти Бажан і про ту “невситиму радість видіння і пізнавання”, якою так щедро обдарували його зустрічі з геніальним мистецтвом італійського Відродження. Давня схильність поета до образної “філософії мистецтва” як частини цілої філософії життя, філософії гуманізму породила такі прекрасні твори, як триптих “Перед Мікеланджело”, “Зустріяі”, “Ірис Флоренції”.
Завантажити реферат