Необхідно наголосити, що тривалий час в нашій науці і практиці головна увага приділялась вивченню протиправної поведінки. Це пов’язано із вивченням причин і умов правопорушень і злочинності. Разом з тим, не менш важливим питанням є аналіз і вивчення правомірної поведінки особи.
Проаналізувавши все викладене в даній курсовій роботі в світлі проблематичності, я дійшла висновку, що економічна нестабільність на цьому перехідному етапі розвитку ринкового простору, колізії та прогалини, що містить наше досконале законодавство і до цього всього низька правова культура і право освіченість населення є чи не найголовнішими причинами виникнення правопорушень різного роду: кримінальних, цивільних, трудових, адміністративних.
На мій погляд потрібно докорінно змінити і по-новому подивитися на систему заходів, направлених на правову освіченість наших громадян.
Я пропоную в усіх учбових закладах, починаючи з шкіл, ввести в програму вивчення таких важливих юридичних дисциплін, які б вели до підвищення право культурного рівня кожного громадянина і підвищення позначки правосвідомості всього суспільства.
Але, крім усього цього, ми самі повинні усвідомлювати про життєву необхідність таких знань, їхню корисність тощо, тобто повинно обов’язково відштовхуватися від власного бажання і власних потреб, адже недарма в народі говорять: “Знання – це сила”.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28 грудня 1996 р.
2. Загальна декларація прав людини і громадянина від 10 грудня 1918.
3. В.Н.Хропалюк. Теория государства и права. Хрестоматия. – М., 1998.
4. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1989.
5. Н.Н.Алексєєв. Основи філософії права. – Париж, 1931.
6. О.Михайленко. Основи держава і права. – К., 1995.
7. Н.М.Коркунов. Лекции по общей теории права. – 1986.
8. Общая теорія права / Под ред. А.С.Пиголкина. – М.: Издательство МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1996.
9. А.І.Кудрявцев. Правова поведінка: норма і патологія. – К., 1993.
10. М.Н.Лазарєв. Правомірна поведінка, як об’єкт юридичного дослідження. – К., 1992.
11. Л.П.Назимирчук. Сучасна соціологія права. – Х., 1992.
12. Конституційне право зарубіжних країн. – К., 1988.
[1] Хропатюк В.Н. Теория государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998. – С.917.
[2] Хропатюк В.Н. Теорія государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998. – С.917.
[3] Хропатюк В.Н. Теорія государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998. – С.919.
[4] Право України. – 1993. - №9. – С.3.
[5] Марченко. Теория государства и права. – М., 1998. – С.154.
[6] Хропатюк В.Н. Теорія государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998.
[7] Хропатюк В.Н. Теорія государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998.
[8] Хропатюк В.Н. Теорія государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998. – С.902.
[9] Там же. – С.911.
[10] Основи менеджменту. – К.: Наукова думка, 1997. – ст.115.
[11] Право України // Правосвідомість і правова культура. – К. – 1993. - №3. – С.23.
[12] А.С.Пиголкин. Общая теорія государства и права. – М., 1996. – С.301.
[13] Право України. – 1992. - №1992. - №10. – С.33.
[14] В.О.Котюк. Теорія права. – К.: Вен турі, 1996. – ст. 127.
Завантажити реферат