Органи спеціального державного управління в галузі екології

регулює за допомогою економічних важелів роботу підпри­ємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

веде державний облік родовищ, запасів і проявів корисних

здійснює контроль за дотриманням методик робіт з геологіч­ного вивчення надр, що виконуються підприємствами і органі­заціями незалежно від форм власності;

організує перевірку обгрунтованості, ефективності та якості проектних рішень гірнодобувних підприємств щодо використання розвіданих запасів родовищ корисних копалин;

розробляє методичні прийоми та правила проведення пошу­ків, розвідки та оцінки запасів родовищ і прогнозних ресурсів ко­рисних копалин;

готує разом з Мінекономіки та Мінфіном пропозиції про включення корисних копалин до переліків корисних копалин за­гальнодержавного та місцевого значення;

бере участь у підготовці пропозицій щодо встановлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин;

розробляє і затверджує нормативні документи з планування, фінансування, проектування і визначення кошторисної вартості ге­ологорозвідувальних робіт, які є обов'язковими для всіх підприємств, що виконують геологорозвідувальні роботи за рахунок державного бюджету;

організує та проводить у випадках, передбачених законодав­ством, конкурси (тендери) з надання надр у користування;

бере участь у передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння;

здійснює спостереження за підземними водами з оцінкою їх ресурсів, за ендогенними та екзогенними процесами, проводить дер­жавне еколого-геологічне картографування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом гос­подарської діяльності;

бере участь у розробленні та реалізації міжвідомчих програм геологічних та еколого-геологічних досліджень, підготовці необхід­них даних для прогнозування землетрусів, вивченні небезпечних геологічних процесів;

готує пропозиції щодо створення нових виробництв і лік­відації застарілих, діяльність яких пов'язана з проведенням геоло­горозвідувальних робіт та розробкою родовищ корисних копалин, координує та погоджує їх із заінтересованими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади;

складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

вносить у встановленому порядку пропозиції щодо змін умов функціонування галузі, зокрема стосовно оподаткування, одержан­ня пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації та де­монополізації підприємств;

бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної полі­тики, як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополі­зація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулюван­ня, застосування антимонопольного законодавства);

контролює дотримання екологічних вимог у виробництві та умов праці на підприємствах, що виконують геологорозвідувальні роботи;

готує пропозиції та матеріали до переговорів про укладання галузевої угоди і здійснює нагляд за її виконанням;

здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління майном підприємств, що належать до сфери управління Комітету;

організує розробку родовищ корисних копалин розвідуваль­но-експлуатаційними підприємствами, включаючи дослідно-про­мислову експлуатацію;

забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Комітету, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

видає матеріали стосовно державних балансів запасів усіх видів корисних копалин, огляди і збірники "Мінеральні ресурси Ук­раїни", інші методичні матеріали;

Комітет у разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування та представницькими органами спільні акти, створює разом з обласними державними адміністраціями геологічні підрозділи для раціонального вивчення надр і використання корис­них копалин, які утримуються за рахунок коштів, що виділяються на проведення геологорозвідувальних робіт, і затверджує положення про ці підрозділи.

Державний комітет україни по нагляду за охороною праці

Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) є центральним органом державної вико­навчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Комітет реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснює державниіі нагляд за додержанням законодавчих та іншігх нормативних актів з охорони праці і при користуванні надрами.

. Основними завданнями Держнаглядохоронпраці є:

комплексне управління охороною праці на державному рівні;

здійснення державного нагляду за додержанням у процесі тру­дової діяльності вимог законодавчих та інших нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт по геологічному вивченню надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

проведення експертизи проектної документації і видача дозво­лів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підпри­ємств, об'єктів і засобів виробництва:

координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці і підвищення ефективності державного нагляду за охороною прані! розвиток у встановленому порядку міжнародних зв'язків з пи­тань нагляду та охорони праці.

Держнаглядохоронпраці відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади і профспілок національну програму по­ліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і конт­ролює її виконання;

2) здійснює управління Державним фондом охорони праці;

3) координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничо­го середовища;

4) організує і здійснює державний нагляд за:

додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів щодо охоро­ни праці;

відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці ді­ючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устат­кування, транспортних засобів і приладів, а також придбаних за кордоном;

безпекою і технічним станом будов, споруд, обладнання, інших засобів виробництва;

своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими за­собами індивідуального захисту і утриманням їх відповідно до чин­них нормативних актів;

виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагод­женням і експлуатацією машин, механізмів, устаткування, транспорт­них та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;

відповідністю вимогам правил і норм з охорони праці об'єктів виробничого, соціально-культурного та побутового призначення, а також тих, що будуються і реконструюються;

виготовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням та обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;