Короткий нарис з історії хірургії

Ці завдання полягають у забезпеченні належної гігієни та санітарії палат, ліжок, білизни, гігієнічного стану влас­не хворого (умивання, миття, переодя­гання, перекладання та транспортуван­ня тощо), годуванні хворого, приби­ранні туалетів та допомозі хворим у здійсненні фізіологічних актів, приби­ранні та дезінфекції туалетів та посуду для випорожнень тощо.

Незважаючи на те що перелічені обов'язки здійснюються особами без медичної освіти, вони потребують від них відповідних знань, навичок та сум­лінного ставлення. Навчання молод­ших сестер виконанню своїх обов'язків проводять сестри з медичною освітою. Останні поряд із контролем та керівниц­твом роботою молодших медичних сес­тер мають широке коло обов'язків з до­гляду, спостереження за хворими та їх лікування, тобто виконують призначен­ня лікарів. Вони роздають та вводять ліки, у тому числі за допомогою ін'єкції, виконують багато лікувальних процедур — накладають компреси, гірчичники, ставлять банки, промива­ють шлунок, ставлять клізми тощо, провадять неухильне спостереження за хворим й інформують лікарів про всі зміни в його організмі.

Безпосередньо роботою медичних сестер зі спеціальною освітою керує старша сестра відділення.

Всі ті, хто доглядає за хворими, повинні добре знати свої обов'язки та їх сенс і роль у загальному процесі ліку­вання, місце та час проведення ліку­вальних процедур, піклуватись про на­лежний гігієнічний та функціональний стан свого місця роботи.

Догляд за хворим вимагає як умін­ня виконати різні гігієнічні та ліку­вальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо-професійним, і деонтологічно витри­маним. Милосердне, гуманне ставлен­ня до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Ця істина об­грунтована як практичною медициною впродовж віків, так і фізіологічними дослідженнями, особливо І.П. Пав-лова та його учнів і послідовників, ролі другої сигнальної системи мозку, що грунтується на слові — сигналі сиг­налів. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв'язку з впливом на цен­тральну нервову систему анатомічних та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це бу­ває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичної атмосфери та трудової діяльності, побутові незруч­ності та обмеження, а часто навіть не­здатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів).

Багатьох хворих пригнічує почуття сором'язливості у разі потреби здійс­нити фізіологічні акти в присутності персоналу або хворих сусідів чи за їх допомогою. Тому ретельне виконання персоналом — медичними сестрами та санітарками — своїх обов'язків та доброзичливе ставлення до хворого сприяють усуненню багатьох негативних впливів, спричинених хворобою.

Весь комплекс заходів лікування та догляду повинен грунтуватись на прин­ципах охоронно-стимулювального ре­жиму, законах фізіології і насамперед на таких фундаментальних положеннях її, як травмівний вплив незвичайних подразників різного характеру на організм, і , навпаки, стимулювальна дія подразнень, що не виходить за межі фізіологічного діапазону, на функції' органів, зокрема на регенеративно-ре-паративні процеси. Підтримання ліку­вальними засобами на оптимальному рівні фізіологічних параметрів життє­діяльності організму хворого, зокрема його головних систем — нервової, сер­цево-судинної та дихальної, забезпечує сприятливі умови для одужання.

Створення у хворого доброго, оп­тимістичного настрою, віра в сприят­ливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доб-

що можуть сидіти в ліжку, зливають воду з глечика на руки і вони умива­ються самі, чистять зуби, а лежачих лише обтирають (обличчя, руки) змо­ченим рушником чи серветкою.

Також треба стежити, особливо у тяжкохворих після операції, за порож­ниною рота, носа, очима. Порожни­ну рота хворі прополіскують 1 % розчи­ном калію перманганату чи натрію гідрокарбонату, а зуби та ясна медсест­ри протирають тяжкохворим марлево-ватною кулькою. Очі хворим промива­ють ватно-марлевою кулькою, змоченою перевареною водою чи ізотонічним роз­чином натрію хлориду, а за наявності бактеріального запалення кон'юнктиви в мішок останньої закапують розчин чи вносять мазь, що містить сульфаніла­міди (наприклад, 20—30% сульфацил-натрію) чи антибіотики.

Ходячі хворі голяться самі, а лежа­чих голить перукар, дотримуючи всіх профілактичних заходів проти інфекції. Для ходячих хворих у туалетних кімна­тах (окремих для чоловіків та жінок) створюють умови для підмивання після дефекації та для обмивання увечері та уранці ділянки статевих органів.

Лежачих хворих підмивають молодші медичні сестри. Для цього під сідницю хворого (на простелену на ліжку кле­йонку) підставляють судно і сестра од­нією рукою зливає з глечика чи, кра­ще, з кварти Есмарха теплу воду на про­межину хворого, а другою, в якій три­має на корнцанзі тампон, миє шкіру навколо заднього проходу та статеві губи. Завершує процедуру підмивання осушуванням шкіри чистою серветкою.

Поряд із очищенням шкіри від за­бруднення шкіру тяжкохворих у ділян­ках кісткових виступів — крижі, лопат­ки, хребет, п'яти — протирають кам­форним спиртом (чи етиловим 60 %). Це, а також часте перевертання хворо­го в ліжку, розправлення під ним простирадла (розправлення на ньому складок) тощо є важливими заходами запобігання пролежням.

Щотижня хворим замінюють на­тільну й постільну білизну та миють їх. Білизну, забруднену рановими чи інши­ми виділеннями, змінюють за потре­бою. Хворі повинні завжди лежати на чистій та сухій білизні.

Для запобігання пролежням у тяж­кохворих, особливо похилого віку, у хворих на цукровий діабет потрібно підкладати під крижі гумові круги, а під п'яти — ватно-марлеві чи поролонові подушечки, часто повертати їх, зміню­ючи положення тіла.

У останні роки для профілактики пролежнів широко використовують спеціальні повітряні багатосекційні та інші матраци. У хворих, особливо з ожирінням, треба запобігати попрі­лості, дерматитам та інфікуванню шкіри шляхом протирання пахвинних складок, складок на животі та під мо­лочними залозами 56—70' % спиртом етиловим, присипати ці місця тальком чи зубним порошком або — за появи дерматиту — змащувати маззю з цинку оксидом чи пастою Лассара.

Положення хворого в ліжку повин­но бути фізіологічним, тобто забезпе­чувати найбільше розслаблення усіх груп м'язів. Це обмежує енергетичні ви­трати його організму та сприяє опти­мальному здійсненню функцій усіх органів і систем. Таким вимогам відпо­відає положення на спині з незначним підняттям голови та випростаними ногами. Класти ногу на ногу хворим не треба, оскільки це сприяє розвитку тромбозу судин гомілки.

Проте особливості хвороби та стану хворого часто вимагають (з метою полегшення перебігу хвороби та про­філактики ускладнень) надання хворо­му дещо відмінного від типового фізіо­логічного положення. Так, хворим на перитоніт надають положення Фовле-ра: вис