Загальна характеристика законодавства України про захист прав споживачів

• стягнення завданих потерпілому збитків;

• стягнення з порушника штрафних санкцій;

• присудження обов'язку виконати зобов'язання в натурі;

• вилучення майна у боржника на користь кредитора для по­криття заборгованості;

• застосування до порушника інших засобів, спрямованих на відновлення попереднього майнового стану потерпілого.

Основною і універсальною формою цивільно-правової відпові­дальності вважається відшкодування збитків, стягнення яких передба­чене законом. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу УРСР під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або по­шкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником.

Важливе значення для виявлення санкцій цивільно-правової відповідальності має встановлення конкретних їх ознак. Так, існує чотири ознаки юридичної відповідальності:

а) вона є формою державно-примусового впливу на порушників норм права;

б) вона застосовується до осіб, що вчинили правопорушення;

в) вона застосовується лише уповноваженими державними або іншими органами;

г) вона передбачає застосування лише тих санкцій, які є мірами цивільно-правової відповідальності.

Для покладення відповідальності необхідно встановити правову підставу, яку утворює сукупність певних умов. Так, для застосуван­ня такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків, не­обхідно встановити:

• наявність майнових збитків;

• протиправну поведінку (бездіяльність) боржника;

• наявність причинового зв'язку між протиправною поведінкою боржника і заподіяними збитками;

• вину боржника.

У своїй сукупності перелічені умови формують склад цивільно­го правопорушення, який є правовою підставою для застосування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протя­гом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право на власний розсуд вимагати від продавця або виготівника:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перера­хуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він за­знав.

Позитивним аспектом у наведеній нормі є те, що покупець на власний розсуд визначає, яку з перелічених вимог він пред'являти­ме до продавця (виготівника), тобто він має можливість обрати ту вимогу, задоволення якої його найбільше влаштує.

Аналізуючи ст. 14 Закону України «Про захист прав спожи­вачів», можна дійти висновку про те, що товаром неналежної якості є товар, який має недоліки або ознаки фальсифікації, виявлені про­тягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язкови­ми для сторін правилами чи договором. Однак таке визначення та­кож не розкриває повністю зміст поняття «річ неналежної якості». І лише завдяки аналізу ст. 12 Закону України «Про захист прав спо­живачів», у якій визначається право споживача на належну якість товарів, неналежну якість товарів можна тлумачити як їх невідповідність вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації продавця про них.

У теорії кримінального права недоброякісною визнається про­дукція, що не відповідає вимогам, які характеризують її властивості, тобто продукція, виготовлена з порушенням затверджених для неї стандартів, норм і правил, в результаті чого така продукція або вза­галі не може бути використана за її цільовим призначенням, або ви­магає істотної переробки1.

Необхідно зупинитись на понятті «істотний недолік»; у преам­булі Закону України «Про захист прав споживачів» окремо виділе­но істотні недоліки товару.

Так, «недоліком» взагалі вважається окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до нього, а також інформації про товар (роботу, послугу), яка надана виготівником (вико­навцем, продавцем).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» істот­ним вважається недолік, який робить неможливим чи неприпусти­мим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього спо­живача, або для його усунення необхідні великі затрати праці та ча­су, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбачено договором, або виявляється знову після його усунення.

У Законі України «Про захист прав споживачів» міститься спеціальна стаття, яка прямо встановлює відповідальність за шкоду, заподіяну товарами неналежної якості. Згідно зі ст. 17 цього Закону шкода, заподіяна життю, здоров'ю чи майну споживача товарами (ро­ботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо за­конодавством не передбачена підвищена відповідальність, стороною, що заподіяла її. Потерпілий має право на таке відшкодування неза­лежно від перебування в договірних відносинах із виготівником (ви­конавцем, продавцем) впродовж встановленого терміну служби (стро­ку придатності), а якщо його не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару. При цьому виготівник (виконавець) несе відповідальність незалежно від рівня його наукових і технічних знань.

3 метою захисту прав споживача у разі його смерті запроваджені спеціальні правила відшкодування шкоди, завданої здоров'ю або життю, якщо підприємство-продавець, виготівник (виконавець) ре­організовується або ліквідовується відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу УРСР. При цьому припинення юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації може мати місце або після того, як уже відбулося присудження за рахунок відповідної юридичної особи сум відшкодування шкоди, або до моменту такого пpиcyджeння.

Стаття 23 Закону України «Про захист прав споживачів» перед­бачає чіткій перелік порушень законодавства про захист прав спожи­вачів, за які настає відповідальність суб'єктів господарювання, у то­му числі громадян-підприємців, у вигляді фінансових штрафів. До цих порушень належать: відмова споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості; випуск або реалізація товару, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимо­гам нормативних документів; реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності; випуск, реалізація товару, виконання ро­боти, надання послуги, що не відповідає нормативним документам стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навко­лишнього середовища; реалізація товару, забороненого до випуску та реалізації відповідним державним органом; реалізація небезпечною товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання; відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про то­вар, роботу, послугу; створення перешкод посадовим особам, упов­новаженим на захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості товарів, робіт та послуг, а також додержання правил торго­вельного та інших видів обслуговування; реалізація товару, термін придатності якого минув; порушення умов договору між споживачем і продавцем (виконавцем) на виконання роботи, надання послуги.