Тимчасовий уряд та його органи в Україні

Після перемоги Лютневої революції Росія залишалася унітар-державою, яка ігнорувала інтереси національних регіонів. Усі управлялися з одного центру. Тимчасовий уряд Росії на чолі з Г.Львовим, утворений 2 березня 1917 р, був органом буржуазних партій і близьких до буржуазії поміщиків (П.Мілюков, С , чков та ін.). Найміцніші позиції в уряді займала партія кадетів — головна партія російської буржуазії. Посаду міністра юстиції іаймав трудовик О.Керенський.

Тимчасовий уряд вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма територіями імперії, у тому числі і над Україною. Як і в інших районах, тут він спирався на політичне близькі йому елементи — членів губернських, міських і повітових управ, активістів місцевих організацій земського союзу, союзу міст, військово-промислового та біржового комітетів тощо.

Тимчасовий уряд, за задумом його організаторів, мав не тільки зосередити в своїх руках урядову владу. Він утворювався як виший орган держави в галузі законодавства, нагляду і верховного управ­ління, який повинен був, таким чином, замінити верховну владу скинутого царя та інших вищих органів царизму. Тимчасовий комі­тет Державної думи, проголосивши передачу всієї влади Тимчасо­вому уряду, обумовив тільки неможливість видання ним законода­вчих актів, які вносять докорінні зміни в державний і соціальний лад.

Есеро-меншовицькі лідери Петроградської Ради згідно з свої­ми політичними установками схвалили утворення Тимчасового уряду. Проте спочатку вони відмовилися увійти до складу уряду і обмежилися розробкою політичної платформи для нього. Ця полі­тична платформа з деякими поправками була схвалена Тимчасовим урядом і надрукована 3 березня у вигляді програмної Декларації. Уряд заявив про своє прагнення довести війну до переможного кінця і неухильно виконувати договори та угоди, укладені царем з союзними державами. В галузі внутрішньої політики було обіцяно ввести демократичні права і свободи, здійснити повну політичну амністію, підготувати скликання Установчих зборів, замінити полі­цію народною міліцією. Уряд виявив певну нерішучість, відклада­ючи реалізацію кардинальних заходів, а також вирішення питання про землю та національних проблем аж до скликання Установчих зборів. Така непослідовність та нерішучість підривали авторитет уряду в очах народу, полегшували більшовицьку агітацію.

Незадоволення значної частини населення політикою Тимча­сового уряду призвело до масових антиурядових виступів, які, в свою чергу, обумовили кризу уряду. Квітнева криза потягла утво­рення 5 травня першого коаліційного уряду. Із складу Тимчасового уряду було виведено кадета П.Мілюкова і октябриста О.Гучкова, а в уряд за угодою між Тимчасовим урядом та виконкомом Петрог­радської Ради включено 6 міністрів-соціалістів. Партії меншовиків та есерів перетворилися на урядові партії, безпосередньо відповіда­льні за політику уряду. Загострення зовнішньої та внутріполітичної обстановки внаслідок невдалого червневого наступу на фронті викликало на початку наступного місяця нову політичну кризу, котра призвела до встановлення в державі єдиновладдя Тимчасово­го уряду. Ради втратили реальну владу.

Тимчасовий уряд, котрий розпочав діяльність на початку бе­резня, здійснив деякі зміни в апараті управління і утворив нові установи, продемонструвавши тим самим своє прагнення до демо­кратизації політичного ладу Росії. Разом з тим слід підкреслити жорсткість політики уряду в галузі національно-державного будів­ництва, його прагнення зберегти унітарність країни. Державність, яка встановилася в Росії після Лютневої революції та протистояла Радам, була державністю буржуазної республіки. Від царизму була успадкована Державна дума. Тільки в умовах наростання револю­ційної кризи Тимчасовий уряд на початку жовтня видав указ про п розпуск. Така ж доля спіткала і Державну раду, хоча спочатку Тимчасовий уряд обмежився тим, то вивів з нього осіб, найтісніше пов'язаних з колишнім царем і найбільш йому відданих.

Апарат міністерств і відомств зазнав незначних змін. Самі міністерства — центральні органи галузевого управління — Тимчасо­вий уряд залишив в основному недоторканними. З числа централь­них відомств царської Росії було скасоване лише міністерство імператорського двору. З утворенням першого коаліційного уряду було засновано декілька нових міністерств — пошт і телеграфів, праці, продовольства та державного піклування. Бюрократичне чи­новницький апарат, наскрізь пройнятий антидемократичним ду­хом, залишився старим навіть у міністерствах, які були передані міністрам-соціалістам.

Свою керівну участь у державному житті буржуазія зміцнювала також через особливі наради, воєнно-промислові комітети і ради при уряді та міністерствах, утворені ще на початку війни. Тимчасовий уряд зберіг, зокрема, воєнно-промислові комітети та особливі на­їв ради з оборони, палива, перевезень та інші державно-монополісти­чні органи. Були утворені також нові наради, необхідність яких диктувалася економічною та політичною обстановкою в країні. Кожній особливій нараді доручалося визначене коло питань держа­вного управління. 21 червня при Тимчасовому уряді була утворена економічна нарада (або Економічна рада), якій Тимчасовий уряд доручив розробку "загального плану організації народного господа­рства і праці", а також "законопроектів та загальних заходів по врегулюванню господарського життя". Виконавчим органом Еко­номічної ради був Головний економічний комітет, рішення якого міг відмінити тільки Тимчасовий уряд. Головою комітету був глава уряду, а членами — представники міністерств. Ці економічні органи були бюрократичними установами, які не зробили нічого істотного, щоб подолати розруху в країні.

Новим регулюючим органом був і утворений наприкінці бе­резня загальнодержавний продовольчий комітет, сформований за­мість центральних продовольчих органів, які існували при царизмі. Йому доручалася розробка продовольчого плану, керівних принци­пів і загальних заходів щодо продовольчої справи.

Особливі економічні наради і комітети мали свої установи на місцях, у тому числі в Україні. Так, 13 березня міністерство торгівлі та промисловості утворило Тимчасовий комітет Донецького басей­ну для об'єднання діяльності у цьому регіоні особливих нарад з палива, оборони, перевезень і продовольства. Особлива нарада з оборони утворила у великих економічних районах спеціальні між­заводські наради. Такі наради функціонували, наприклад, в Кате­ринославському промисловому районі.

21 квітня для розв'язання земельного питання був утворений Головний земельний комітет — дорадчий орган при міністрі земле­робства. Цьому органу доручалася підготовка проекту реформи, він також спрямовував діяльність місцевих земельних комітетів. Діяль­ність Головного земельного комітету продемонструвала нерішучість та непослідовність Тимчасового уряду в розв'язанні аграрного пи­тання.

Юридична нарада, утворена 22 березня на основі Конституцій­ного бюро, заснованого ЦК кадетської партії, складалася з її відомих представників. Юридичній нараді доручалося обговорення правових проблем, які поставали у зв'язку з розробкою економічних і державних планів. Тут розроблялися законопроекти для Тимчасового уряду. На Юридичну нараду покладалися також підготовчі роботи, пов'язані з відкриттям Установчих зборів.