Останні ініціативи в Європі, що стосуються екстериторіальної юрисдикції судів щодо переслідування правопорушників за сексуальні злочини, вчинені їх громадянами за кордоном, може сприяти підвищенню рівня відповідальності за дотримання відповідних законів в межах країни та стимулювати міжнародне співробітництво у цій сфері. У законі Бельгії про боротьбу з торгівлею людьми та дитячою порнографією (1995 р.) положення про екстериторіальність дозволяє притягнути до відповідальності громадянина Бельгії чи іноземця, який перебуває на її території за вчинення за кордоном статевих злочинів проти неповнолітніх (що не досягли 16 років) [12].
Відповідно до рекомендацій, прийнятих на Стокгольмському конгресі проти сексуальної експлуатації дітей у комерційних цілях (27–31 серпня 1996 р.), необхідно враховувати некаральний підхід до дітей — жертв сексуальної експлуатації — відповідно до загальновизнаних прав дітей та проявляти особливу турботу про те, щоб участь дитини у процедурах кримінального судового розгляду не поглиблювало вже завданої травми. Саме на цій проблемі зауважив спеціальний доповідач з питання торгівлі дітьми Офелія Кальсетас-Сантос на VІІІ-ій сесії Комісії з попередження злочинності та кримінального правосуддя у Відні (27 квітня — 6 травня 1999 р.). Вона наголосила, що поряд із подальшими зусиллями держав-учасниць форуму, спрямованими на ефективне виконання міжнародних стандартів щодо захисту дітей, які порушили Закон, необхідно розробити аналогічні стандарти для дітей-жертв, що потребують захисту відповідно до Закону.
29 вересня — 1 жовтня 1999 року Уряд Австрії організував у Відні Міжнародну конференцію з боротьби проти дитячої порнографії в Internet, в якій взяли участь експерти та представники урядів, співробітники працюючих з Internet фірм, міжнародних організацій, “гарячих” ліній телефонного зв’язку та неурядових організацій. Конференція розглянула, зокрема, шляхи розвитку координації та співробітництва виконавчих та судових органів; питання розробки кодексів поведінки для працюючих з Internet фірм; засоби підвищення ефективності “гарячих” ліній телефонного зв’язку та заохочення створенню таких нових ліній, а також заходи щодо сприяння розвитку мереж Internet. Учасники Конференції погодились з тим, що судові системи всіх країн мають проводити курс на повну заборону дитячої порнографії, для чого необхідно прийняти ефективне законодавство та вживати рішучі заходи щодо забезпечення його дотримання; вони закликали також встановити кримінальну відповідальність за виробництво, поширення, експорт, імпорт, передачу, усвідомлене зберігання та рекламу дитячої порнографії.
Конференція запропонувала можливі шляхи попередження розташування в Internet матеріалів з дитячою порнографією, що полягають у використанні національної правової системи та ініціатив у сфері саморегулювання. Останні покладають на користувачів Internet зобов’язання стосовно того, які матеріали мають вилучатися з мережі. Зокрема, Міністерство закордонних справ Нідерландів сприяло розповсюдженню впливу суспільства на вилучення з Internet порнографічних матеріалів з неповнолітніми за рахунок “самоцензури” замість введення регламентації з боку Уряду, що може суперечити праву окремих осіб на свободу вираження [13]. Деякі фірми-виробники програмного забезпечення вже створили штат спеціалістів для пошуку в Internet сайтів потенційно непристойного змісту, які щотижня включаються до особливого списку, а на персональних комп’ютерах користувачів, що мають відповідне програмне забезпечення, ці нові дані автоматично включаються до переліку заблокованих сайтів.
Деякі країни розглядають можливість прийняття кодексу поведінки для провайдерів та користувачів послуг як заходи, що дозволять створити систему саморегулювання в Internet і запобігти передачі сумнівних матеріалів. У Нідерландах фонд провайдерів Internet, національні користувачі Internet, Національна служба з розслідування кримінальних злочинів, Національне бюро з боротьби проти расової дискримінації створили в Internet пряму лінію зв’язку з питань дитячої порнографії. Такі лінії зв’язку створюються в інших країнах і функціонують саме за допомогою користувачів Internet.
Стрімкий розвиток сучасних технологій висуває перед правоохоронними органами нові проблеми у сфері боротьби з порнографією, зокрема, у системі Internet виникла проблема, пов’язана з практикою анонімних підписчиків. Будь-який користувач може привласнити собі відповідне ім’я і вказати інформаційний маршрут з однієї країни до іншої з поверненням у свою країну. У цьому разі визначити місце, з якого направлено перший сигнал, є практично неможливим. Крім того, промисловість високими темпами розробляє дешеві та зручні у застосуванні кодовані комп’ютерні програми, якими часто користуються особи, що займаються виготовленням дитячої порнографії. Декодування файлів для правоохоронних органів часто виявляється виключно складною справою. При виявленні правоохоронними органами будь-якого порнографічного зображення призупинити його розповсюдження практично неможливо, оскільки занесене одного разу до системи Internet, воно може переписуватися будь-якою кількістю підписчиків.
З метою боротьби з розповсюдженням порнографічних матеріалів співробітники поліції, митної та поштової служб повинні більш тісно координувати свої зусилля. Ефективним засобом тут може стати укладання двосторонніх договорів та інших домовленостей.
Генеральна асамблея ООН у своїй Резолюції від 25 травня 2000 р. 54/263 прийняла Факультативний протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії [14]. Станом на 27 листопада 2000 р. цей Протокол підписали 68 держав, включаючи Україну, та одна держава його ратифікувала. Стаття 2 Протоколу визначає дитячу порнографію за будь-яке зображення дитини незалежно від засобів, якими воно зроблене, і яка вчиняє реальні чи змодельовані відверто сексуальні дії, чи будь-яке зображення статевих органів дитини головним чином у сексуальних цілях. Кожна держава-учасниця Протоколу зобов’язується забезпечити визнання таких діянь кримінальним злочином незалежно від місця його вчинення (національний чи транснаціональний рівень).
Дитяча порнографія за жодних обставин не може визнаватися за законну, а тому її заборона не суперечить свободі вираження думки. Держави повинні установити кримінальну відповідальність за виробництво, поширення, експорт, імпорт, передачу, усвідомлене зберігання та рекламу дитячої порнографії. Наявність її в Internet призводить до систематичної віктимізації дитини, а це вимагає визнання її всіма представниками влади, зокрема прокурорами та суддями, як обтяжуючої обставини при визначенні покарання порушникам Закону.
Законодавство більшості держав, хоча і розглядає осіб віком від 15 до 18 років за неповнолітніх, не вважає їх вже дітьми, що, однак, суперечить Конвенції про права дитини та позбавляє цю категорію неповнолітніх відповідної правової захищеності. На наш погляд, до дітей цієї вікової категорії не може застосовуватися каральний підхід, зокрема, вони не можуть визнаватися співучасниками при виготовленні порнографічних матеріалів, коли до такого роду занять їх схиляють дорослі. До того ж використання дітей віком до 18 років у такій злочинній практиці, що порушує права дитини та принижує їх гідність, повинно кваліфікуватися за обтяжуючу обставину. Необхідно узгодити законодавство та практику його застосування у різних країнах, з тим, щоб злочинці не могли користуватися відмінностями у національних системах покарання. Використання системи Internet вимагає від міжнародного співтовариства негайного створення аналогічної глобальної мережі для міжнародного співробітництва у цій сфері.
Завантажити реферат