Матеріали, схожі на справжню дитячу порнографію, сьогодні можуть виготовлятися навіть взагалі без використання реальних дітей. Незвичайна справа виникла у 1993 р. в Канаді, коли було засуджено чоловіка, який помістив в Internet зображення, що представляли сцени його статевих зносин з дівчатками, хоча він ніколи не фотографував і не знімав на відеоплівку реальних дітей та не здійснював маніпуляції із зображеннями для створення псевдофотокарток. Відповідно до законодавства Канади дитяча порнографія включає й матеріали, що створюють уяву про участь дітей у статевих зносинах чи пропагують статеві зносини з дитиною молодше 18 років. Один з принципів, що закладено в основу законодавства цієї країни, полягає в тому, що негативні наслідки, що випливають з дитячої порнографії, виходять далеко за межі факту відтворення безпосередньої сексуальної наруги над дітьми, тому що такий матеріал значною мірою може сприяти стимулюванню подібної сексуальної поведінки, незалежно від того, чи є реальним зображення дитини.
Матеріали відвертого сексуального змісту, що поширюються через Internet, містять текстові повідомлення, графічні зображення та “розмови” між користувачами, представлені, зокрема, на “дошках оголошень”, в “інформаційних групах” та інших формах обміну в Internet. Незважаючи на те, що сайти порнографічного змісту відносяться до найбільш поширених вузлів в Internet, точних даних про кількість таких сайтів на сьогодні не існує. Як тільки провайдер розташовує будь-який матеріал в Internet, то матеріал стає доступним для всіх інших користувачів мережі у всьому світі.
У США дитяча порнографія кваліфікується за кримінальний злочин. Пункт 2 252 глави 110 Кримінального кодексу США забороняє перевезення, відправку чи отримання дитячої порнографії за каналами зв’язку між штатами, включаючи поштові та комп’ютерні засоби зв’язку. До кола трьох федеральних установ, що займаються розслідуванням випадків сексуальної експлуатації дітей у комерційних цілях, відноситься функціонуюче при Міністерстві юстиції Федеральне бюро розслідувань (ФБР), на яке покладено основну відповідальність. ФБР щільно контактує у своїй діяльності з Митною та Поштовою службами США. Всі злочини, що розслідує ФБР стосовно дітей, відносяться до категорії насильницьких, тобто найбільш тяжких злочинів.
У 1993 році Митна служба США провела операцію “Довга рука” з метою розслідування злочинної діяльності, діючої в рамках мережі Internet європейської довідниково-інформаційної системи з штаб-квартирою у м. Бамсі (Данія), що використовувалася для імпортування до США друкованих матеріалів дитячої порнографії. Спеціальні агенти цієї служби у ході операції, анонімно підключившись до системи, проглядали “дошки оголошень” у пошуках слів “відмичок” (наприклад, слово “Лоліта”) і просили підозрілих осіб направити їм відповідні порнографічні матеріали. У ході вивчення датської електронної дошки спеціальні агенти виявили ще дві злочинні електронні довідниково-інформаційні системи, що постачали клієнтам у США матеріали дитячої порнографії. Після копіювання інформації з 18 дисководів було виявлено понад 16 000 приватних осіб, які користувалися послугами “електронних дошок оголошень”.
Для успішного проведення Митною службою США операцій щодо викриття злочинних груп в Internet вкрай необхідним є створення каналів міжнародного співробітництва держав. Прикладом цього може слугувати випадок, коли у м. Сан-Хосе (Каліфорнія) було виявлено асоціацію “Оркін-клаб”, члени якої займалися сексуальним розбещенням дітей, фотографували їх та обмінювалися відеозображеннями через Internet. Виготовлені ними порнографічні матеріали переправлялися до Канади, де митники, попереджені Митною службою США, вилучили 38 000 фотознімків, що відносилися до категорії дитячої порнографії. З метою посилення боротьби з цим явищем на міжнародному рівні американські митники підтримують постійний зв’язок та обмінюються інформацією стратегічного характеру зі своїми колегами з Канади, Мексики, Франції, Швеції, Нової Зеландії та інших країн.
Цікавим є також досвід Данії, яка, будучи занепокоєною швидким зростанням використання мережі Internet для поширення дитячої порнографії, прийняла ряд заходів щодо боротьби з цим явищем. У 1997 році Міністерство юстиції країни створило Комітет з боротьби проти економічних і комп’ютерних злочинів, на який покладено оцінку злочинів, пов’язаних з інформаційною технологією, а також визначення необхідності у перегляді відповідних норм Кримінального кодексу. У 1998 році Національний комісар поліції Данії відкрив власну web-сторінку в мережі Internet, що уможливило отримання поліцією від громадян інформації про дитячу порнографію [11].
За законодавством Японії караються позбавленням волі на термін до трьох років особи, які поширюють через Internet порнографічні зображення дітей. У 1998 році до Закону про регулювання діяльності у сфері розваг було внесено поправку, що передбачає вжиття заходів стосовно контролю за виробниками, які поширюють порнографічні матеріали в Internet. Якщо слідчі органи поліції знаходять такі зображення в Internet, то вони зобов’язують фірми, які надають доступ до Internet, вилучати такі матеріали з мережі. Професійне об’єднання японських фірм, що надають доступ до Internet, розробило правила вилучення з Internet протизаконної та шкідливої інформації, в тому числі порнографічних зображень дітей. Вони можуть застосовувати такі заходи, як попередження, вилучення матеріалів та призупинення обслуговування тих, хто розташовує в Internet такі матеріали.
Використання персональних комп’ютерів і розширення доступу до мережі Internet супроводжується тим, що злочинці знаходять і експлуатують нові жертви. Зростають масштаби використання піратського програмного забезпечення. За даними міжнародної Асоціації виробників програмного забезпечення і Союзу виробників комерційного програмного забезпечення, використання піратського програмного забезпечення відбувається по всьому світу, причому у Східній Європі цей рівень перевищує 80 %. Глибоку занепокоєність викликає також нав’язливе поширення через Internet дитячої порнографії.
Використання системи Internet для поширення дитячої порнографії не тільки відкриває перед всесвітньою аудиторією легкий доступ до дитячої порнографії, але й висуває складні завдання перед посадовими особами, відповідальними за дотримання законів, від яких тепер вимагається створення аналогічної глобальної мережі для міжнародного співробітництва у даній сфері. До кола особливо гострих проблем, що постали перед міжнародним співтовариством, відносяться й відмінності у законодавстві та практиці його застосування різних країн, що часто є серйозною перешкодою для проведення ефективного розслідування справи. Головні труднощі стосуються елементів звинувачення, відповідних видів покарання та термінів розслідування. Наприклад, в одній країні реальне використання існуючої дитини як суб’єкта порнографії може бути одним з елементів, необхідним для класифікації злочину, в той самий час як в іншій країні для визнання такої особи винною може бути достатнім лише візуальне зображення дитини. Процес міжнародного співробітництва ускладнюється з тими країнами, де існують відмінності у системах вчинення таких злочинів та покарання за них.
Завантажити реферат