Вступ
1. Поняття і види угод.
2. Умови дійсності угод.
3. Форма угод.
4. Сторони в угоді.
5. Зміст угоди.
6. Єдність (відповідність) волі і волевиявлення.
7. Мнимі і удавані угоди.
8. Нікчемні і заперечні угоди.
9. Умови і строки в угодах.
Висновки.
Вступ.
Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. ЇЇ фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб"єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учсників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюреалізм відносин власності.
В основу законодавчих актів, що регулюють товарно грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб"єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчіакти повинні створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення нними підприємницької діяльності.
Посилюється роль цивільно правоого договору в самостійній організації господарської діяльності суб"єктів товарно грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає місце в системі правових галузей. Сучасне право поділяється на окремі галузі в залежності від критеріїв, покладених в основу їх розмежування, і функціональних особливостей кожної з галузей. До таких критеріїв належать: предмет, метод, правового регулювання і функції даної галузі.
Взаємодія галузей сучасного права забеспечує всебічне правове регулювання суспільних відносин в Українській державі.
Цивільне право як самостійна галузь права також має відповідний предмет, метод цивільно-правового регулювання і функції.
В даній курсовій роботі, тема якої "Поняття та види угод (договорів) в цивільному праві", ми розглянемо слідуючі питання: поняття і види угод; умови дійсності угод; форма угод; сторони в угоді; зміст угоди; єдність (відповідність) волі волевиявлення; мнимі і удавані угоди; нікчемні і заперечні угоди; умови і строки в угодах.
1. Поняття і види угод.
До найпоширеніших юридичних фактів належать угоди (ст. 41 ЦК України), тобто дії громадян та організацій, спрямовані на встановленння, зміну або припинення цивільних прав або обов"язків. Відомо, що дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на првомірні й неправомірні. Угоди - це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних справ та обов"язків. /1 ст. 117/
В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вираз волі називається волевиявленням. Це - суть угоди. Без волевиявлення угоди немає. Іноді для укладання угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії.
Закон (ст. 42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього виразу волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії, тобто дії, в яких втілюється воля особи укласти угоду.
Мовчання визначається виявом волі укласти угоду в випадках передбачених законодавством. ЦК України (ст. 260) виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк.
Отже угоди - це вольові правомірні дії громадян і організацій, спрямовані на досягнення певного юридичного результату: встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов"язків.
Угоди, які щоденно учиняють юридичні особи і громадяни, є досить різноманітними, а тому вимагають певної класифікації, передбаченої законодавством.
Угоди бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для виявлення угод достатньо волевиявлення однієї сторони, вона є односторонньою (наприклад, заповіт, прийняття і відмова від спадщини).
Якщо для винекнення угоди необхідні волевиявлення двох сторін, то це двостороння угода. Вона називається договором (наприклад, договір купівлі-продажу).
Для винекнення багатосторонньої угоди необхідне волевиявлення трьох і більше сторін. Вони можуть бути зустрічними (наприклад, при трьох-, чотирьохсторонньому обміні жилих приміщень), так і спрямованими до однієї мети (наприклад, у договорі про сумісну діяльність три сторони або більше спільно діють для досягнення спільної господарської мети).
Залежно від способу укладання угоди поділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуальні угоди вважаютья укладеними з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах (ст. 153 ЦК України). Більшість угод є консенсуальними. Для укладення реальної угоди поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування (ст. 243, 358, 374 ЦК України).
Дія, яка повинна бути вчинена на підставі угоди, має свою мету. Під метою у правовому значені слід розуміти правовий ефект, якого намагаються досягнути сторони в угоді шляхом вчинення дій.
За особливостями мети угоди поділяються на платні і безплатні, казуальні і абстрактні. У платній угоді дії однієї сторони відповідає обов"язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов"язаний приняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні угоди, за певними виключеннями, є платними. У безплатній угоді одна сторона зобов"язана вчинити дії, а інша - вправі вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій. Односторонні угоди є безплатними. З двосторонніх угод до безплатних належать договори дарування, безплатного користування майном.
Угоди, дійсність яких залежить від їхньої мети, називаються каузальними. Переважна більшість угод є каузальними, оскільки угоди між організаціями завжди мають на меті досягнення певного правового результату. Громадяни за допомогою угод задовольняють свої потреби, і тому у таких угодах також визначається мета їх укладання.
У деяких випадках законодавець допускає угоди, на дійсність яких не впливає мета, а тому навіть при її відсутності такі угоди мають належну юридичну силу. Вони називаються абстрактними. До абстрактних угод, наприклад, належать розрахунки по визнаному сальдо зустрічних вимог.
2. Умови дійсності угод.
Для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов. Останні називаються умовами дійсності угод. До них належать умови:
Завантажити реферат