Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур

Трудящі утворювали також власні збройні формування. Відра­зу ж після повалення царизму за ініціативою робітничих депутатів на підприємствах формувалися загони робітничої міліції (п розраху­нку 100 чоловік на кожну 1000 робітників), яка відіграла значну роль у боротьбі із спробами поновити монархічні установи. Загони робітничої міліції робили обшуки в осіб, які приховували товари і штучно створювали господарські та продовольчі труднощі, арешто­вували спекулянтів, примушували промисловців виконувати поста­нови Рад, стежили за правильним розподілом продуктів. Робітнича міліція поєднувала у своїй діяльності охорону заводів з підтриман­ням порядку на підприємствах і в місті, стаючи тим самим органом державного управління.

В Україні рішення про утворення робітничої міліції було ухвалено, наприклад, на мітингу робітників харківського заводу "Гельферіх-Саде". Резолюцію цього мітингу було покладено за основу постанови про робітничу міліцію, прийняту 3 березня 1917 р. на загальноміському огляді революційних сил, який організувала Рада робітничих депутатів. 10 березня на пленарному засіданні Харківської Ради начальник міліцейської комісії П. Кін заявив, що робітнича міліція утворюється головним чином для запобігання можливим спробам контрреволюційного перевороту.

У березні 1917 p. робітнича міліція також була утворена в промислових центрах Донбасу. Активну роботу з утворення робіт­ничої міліції було розгорнуто на підприємствах Києва і Одеси. Загони робітничої міліції підпорядковувалися Радам робітничих депутатів, де на той час вирішальну роль відігравали меншовики та есери, і власним виборним органам — міліцейським радам. Останні відали призначенням нарядів, навчанням міліціонерів та їхнім ма­теріальним забезпеченням.

у Більшовики, готуючись до захоплення влади, почали утворю­вати озброєні формування, які повністю підпорядковувалися їм. ібони організовували загони Червоної гвардії безпосередньо при більшовицьких партійних комітетахЛ/Згодом їх формування було перенесене на підприємства. Більшовики залучали до утворення червоногвардійських загонів завкоми тих підприємств, де перева­жав їхній вплив. Спираючись па червоногвардійців, більшовики боролися з політичним плюралізмом, за своє єдиновладдя, завдаю­чи шкоду формуванню демократичних політичних структур.

Першими в Україні організовано оформлені червоногвардій-ські загони утворили більшовики Харкова, Києва, Одеси та Кате­ринослава, слідом за ними вони були створені у Донбасі та інших промислових центрах. Червона гвардія будувалася за виробничо-те­риторіальним принципом. Первинною бойовою одиницею в дружи­нах (загонах) був десяток, десятки складали сотні. Сотники кожно­го району разом з районним начальником дружини утворювали районний штаб Червоної гвардії, який підпорядковувався Центра­льному міському штабу або раді робітничих дружин міста. Цілі та завдання бойових дружин, їх внутрішня організація, права і обов'­язки червоногвардійців та виборних начальників, засоби дотриман­ня дисципліни, порядок бойового навчання закріплювалися в ста­тутах.

', Більшовики України використовували досвід більшовиків Пе­трограда, узагальнений в статуті Червоної гвардії Виборзького ра-йону^З урахуванням цього досвіду наприкінці квітня була прийнята Інструкція (Статут) Одеської Червоної гвардії-vB той же час був розроблений проект статуту Катеринославської Червоної гвардії, затверджений трохи пізніше — 4 червня 1917 р.УВ інших містах України схвалення статутів червоногвардійських загонів відносить­ся ло вересня — жовтня 1917 р^Кількість Червоної гвардії в Україні в цей період значно збільшилася.^-Червона гвардія — ударна сила більшовиків — відіграла велику роль під час жовтневого збройного повстання.'Дона стала найважливішою складовою частиною озбро­єних сил більшовицької влади, яка установилася після жовтня 1917 р. в Росії, а після грудня 1917 p.— і на значній частині України.