Перебудова державного апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР

Збройні сили. Перехід до мирної господарської роботи позна­чився на становищі збройних сил. Було проведено скорочення Червоної армії і водночас накреслені заходи щодо її вдосконалення і зміцнення. Вся робота у збройних силах запроваджувалася на основі постанов Х і XI з'їздів РКП(б).

У свій час укладення союзного робітничо-селянського договору між РСФРР і УСРР вимагало внесення змін до організації управління збройними силами в Україні. Виходячи з цього Раднарком УСРР постановою "Про командуючого всіма збройними силами на Україні і уповноваженого РВРР на Україні" від 25 січня 1921 p. встановив, що командуючий збройними силами а Україні, будучи начальником усіх військових частин, управлінь та установ Червоної армії, які перебувають а Україні, разом з тим є уповноваженим РВРР і безпо­середньо підпорядковується Реввійськраді республіки.

Нові умови викликали необхідність реформи збройних сил. Важливе значення мала розробка нових принципів комплектування Червоної армії. Першим кроком у цьому напрямку стала постанова ВУЦВК "Про обов'язкову військову службу" від 3 січня 1923 p., видана на підставі декрету ВЦВК і Раднаркому РСФРР від 28 вере­сня 1922 р. У постанові ВУЦВК говорилося: "Всі громадяни УСРР чоловічої статі, незалежно від їхнього місцеперебування, притягаю­ться до відбування обов'язкової військової служби". Разом із тим цей акт закріплював принцип класового комплектування Червоної армії і флоту. Постановою визначалися строки проходження дійс­ної військової служби, порядок увільнення, перебування в запасі тощо.

У другій половині 1923 p. був визнаний своєчасним перехід до міліційних начал у будівництві збройних сил. З цією метою 8 серпня 1923 p. ЦВК і Раднарком СРСР видали декрет "Про органі­зацію територіальних військових частин і проведення військової підготовки трудящих", де детально визначався порядок комплекту­вання Червоної армії — так звана змішана система збройних сил (кадрові військові частини і територіальні військові формування).

Із метою розробки питань, пов'язаних із організацією терито­ріальних формувань, а також допризовною позавійськовою підгото­вкою трудящих, постановою ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 11 ли­стопада 1925 р. при окрвикон комах, де були розташовані територі­альні частини, створюються спеціальні органи — постійні територіальні наради, в усіх інших округах — постійні наради з питань позавійськової підготовки трудящих.

У зв'язку із завершенням демобілізації та різким скороченням чисельності Червоної армії ЦК РКП(б) виробив план реформи збройних сил. Внаслідок проведення реформи розширилися і зміц­ніли, поряд з кадровою армією, територіальні формування, які в 1925 p. становили понад 50% усієї системи збройних сил, було реорганізовано інститут військових комісарів і в управлінні війсь­ковими частинами запроваджено принцип єдиноначальності.

Реформа Червоної армії охоплювала також реорганізацію вій­ськового управління. Перебудовувався центральний апарат і апарат військових округів. В Україні було скасовано губернські військові комісаріати і створено корпусні та дивізійні територіальні управлін­ня. Серйозні завдання у військовій галузі покладалися на місцеві органи державної влади. Активно розгорнулося будівництво націо­нальних військових частин.

Схвалений 18 вересня 1925 p. ЦВК і Раднаркомом СРСР Закон "Про обов'язкову військову службу" підбив перші підсумки рефор­ми Червоної армії і остаточно закріпив принцип централізованого будівництва збройних сил СРСР як єдиної союзної держави.

Прокуратура, суд і ДПУ (ДПК) УСРР. Нові форми відносин, створені на основі непу, перехід до ринкової економіки і заміна прямих адміністративних методів управління нею цивільно-право­вим регулюванням мали набути свого виразу в запровадженні принципу законності і захисту у судовому порядку. Все це і обумо­вило серйозні зміни в структурі і практичній діяльності правоохо­ронних органів.

Так, прийняття Основ судоустрою СРСР і союзних республік, ліквідація губерній та перехід на триступеневу систему управління потребували перебудови органів Прокуратури УСРР. Це завдання було розв'язано постановою ВУЦВК від 23 жовтня 1925 р. "Про надання чинності Положенню про судоустрій УСРР". За ним дер­жавна прокуратура, як і раніш, перебувала у складі наркомюсту, але її керівник — народний комісар юстиції одержував назву Генераль­ного прокурора республіки. Під його загальним керівництвом пере­бував відділ прокуратури наркомюсту УСРР, помічники та проку­рори наркомюсту УСРР. Було створено також спеціальну прокура­туру з трудових справ. Місцеві органи прокуратури УСРР складали прокурори округів, які безпосередньо підпорядковувалися Генера­льному прокурору УСРР. Положення 1925 p. повніше і детальніше визначило права і обов'язки Прокуратури УСРР, її кожного округу, значно розширило ці права відповідно до завдань подальшого зміц­нення законності.

Ще у ті часи, коли прокуратура тільки розпочинала свою діяльність, більшовицька партія взяла її під свій контроль. Так, у грудні 1922 р. ЦК РКП(б) своїм циркуляром встановив, що партійні органи повинні здійснювати контроль за діяльністю прокуратури, заслуховуючи доповіді прокурорів на засіданнях губкомів партії.

Прокуратура УСРР проводила досить важливу роботу. Як від­значала сесія ВУЦВК у жовтні 1925 p., "діяльність органів проку­ратури було скеровано на охоплення прокурорським оглядом усіх органів влади до сільрад включно". У галузі суду і слідства проку­ратура стежила за тим, щоб справи якнайшвидше проходили в судово-слідчих органах, щоб скоріше розв'язувались земельні спра­ви тощо. Працівники органів прокуратури практикували виїзди до сіл, де приймали і розв'язували заяви і скарги селян, систематично контролювали окремі райони.

У 1926 p. ЦВК і Раднарком СРСР схвалили Положення про військові трибунали і військову прокуратуру. Згідно з цим актом військові прокурори та їхні помічники були при всіх військових з'єднаннях. Військові прокурори округів, фронтів, окремих армій підпорядковувалися старшому помічнику прокурора Верховного Су­ду СРСР із військової колегії та військової прокуратури. Прокурори корпусів, дивізій та інших з'єднань підлягали прокурору округу.

Серйозних змін зазнала судова система республіки. Прийняття в 1924 p. загальносоюзного закону — Основ судоустрою Союзу РСР і союзних республік — викликало необхідність перегляду Положен­ня про судоустрій УСРР 1922 p., яке вже значно застаріло. З метою погодження судоустрою УСРР із загальносоюзним законом та пос­тановою IX Всеукраїнського з'їзду Рад про перехід на триступеневу систему управління сесія ВУЦВК 23 жовтня 1925 p. затвердила нове Положення про судоустрій УСРР.

Єдина система судових установ УСРР складалася з народних та окружних судів і Верховного Суду УСРР. Для розгляду справ особливих категорій поряд із єдиною системою діяли спеціальні суди: судово-земельні комісії, арбітражні комісії, військові трибу­нали тощо.

Основною ланкою в системі судових органів УСРР, як і рані­ше, лишався народний суд. Окружний суд складався з пленуму і відділів: цивільного, кримінального, адміністративного та дисцип­лінарної колегії. Верховний Суд УСРР мав такий склад: президія, пленум і декілька колегій.