Основні риси законодавства (середина 1960-х — середина 1980-х pp.)

Природноресурсове законодавство. У період, що розглядається, було прийнято не мало правових актів, які регулювали охорону і раціональне використання землі, її надр, вод та інших об'єктів природи.

Особлива увага приділялась охороні землі. 13 грудня 1969 p. Верховна Рада СРСР прийняла Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік. На підставі цього загальносоюзно­го акта 8 липня 1970 p. був прийнятий Земельний кодекс УРСР, який набрав чинності з 1 січня 1972 p. 3K УРСР складався з 11 розділів: загальні положення (право користування, порядок надан­ня земель у користування, права і обов'язки землекористувачів, охорона земель і підвищення родючості фунту, підстави припинен­ня права землекористування, вилучення земель для державних і громадських потреб, використання земельних ділянок для прове­дення розвідувальних робіт, відшкодування збитків землекористу­вачам, заподіяних вилученням землі або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, державний контроль за використанням землі, компетенція місцевих органів державної влади і управління в галузі регулювання земельних відносин); землі сільськогосподарського призначення (землекористування колгоспів, колгоспного двору, сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, робітни­ків і службовців, які проживають у сільській місцевості); землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів), землі промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; землі державно­го лісового фонду; землі державного водного фонду; землі держав­ного запасу; державний земельний кадастр державне землевпоряд­кування; вирішення земельних спорів; відповідальність за пору­шення земельного законодавства.

Земельне законодавство встановлювало виключне право влас­ності держави на землю, яка здійснювала повноваження власника щодо усіх земель, незалежно від того, у чиєму користуванні вони знаходилися. Монопольне право власності держави на землю обу­мовлювало відсутність справжнього господаря на землі, призводило до погіршення якості цього багатства суспільства.

У грудні 1970 p. Верховна Рада СРСР затвердила Основи водного законодавства Союзу РСР і союзних республік, які набрали чинності з 1 вересня 1971 p. Відповідно до них 9 червня 1972 p був прийнятий Водний кодекс УРСР, введений у дію з 1 листопада 1972 p. Водне законодавство було покликане забезпечити раціона­льне використання вод для потреб населення і народного господар­ства, охорону вод від забруднення і виснаження, попередження і ліквідацію шкідливого впливу вод, поліпшення стану водних об'єк­тів, зміцнення законності в галузі водокористування. Водне зако­нодавство визначало компетенцію Союзу РСР і союзних республік у галузі регулювання водних відносин, форми участі громадських організацій і громадян у здійсненні заходів щодо охорони водних ресурсів, встановлювало державний контроль за використанням і охороною вод, кримінальну і адміністративну відповідальність за порушення водного законодавства.

Основу водних відносин в УРСР складала державна власність на води, що робило їх, як і у випадку із землею, практично безгосподарними і призводило до катастрофічних екологічних нас­лідків на водних об'єктах.

9 липня 1975 p. Верховна Рада СРСР затвердила Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра. Вони передбачали заходи щодо охорони надр, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, а також охорони прав підприємств у цій галузі. Закон встановлював відповідальність за порушення законо­давства про надра.

У 1977 p. Верховна Рада СРСР прийняла Основи лісового законодавства Союзу РСР і союзних республік. Вони мали служити підвищенню продуктивності лісів, поліпшенню їх відтворення і по­силенню охорони, забезпеченню раціонального використання лісних ресурсів, подальшому зміцненню економіки. Лісове законодавство передбачало відповідальність службових осіб і громадян за незаконну порубку і пошкодження дерев і чагарників, недодержання правил пожежної безпеки в лісах, знешкодження лісової фауни та ін.

25 червня 1980 p. Верховна Рада СРСР прийняла Закон про охорону атмосферного повітря та про охорону і використання тваринного світу. Усі вище названі законодавчі акти увійшли до єдиної системи природоохоронного законодавства, покликаного захищати землю та її надра, води і ліси, тваринний світ і атмосфе­рне повітря.

Кримінальне законодавство. У період, що розглядається, в краї­ні міцніла тенденція, яка намітилась ще на початку 60-х років, на посилення кримінально-правового примушування як методу управ­ління суспільством. Завдання кримінального законодавства, як і раніше, мало багато в чому репресивний характер. Це виражалось, наприклад, у прийнятті 23 липня 1966 p. Президією Верховної Ради СРСР указу "Про кримінальну відповідальність іноземців і осіб без громадянства за злісне порушення правил пересування на території СРСР". Відповідно до цього були внесені зміни і доповнення до КК УРСР.

Найбільш значні й важливі зміни до радянського криміналь­ного законодавства вніс Закон СРСР "Про внесення доповнень і змін до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік", прийнятий 11 липня 1969 p. Цим Законом до Основ були внесені статті 23 та 44 про особливо небезпечного рецидиві­ста і незастосування умовно- дострокового звільнення, змінені статті 23, 44, 45, 47 про правила визначення виду виправно-трудової установи засудженим до позбавлення волі, про умовно-дострокове звільнення від покарання, про погашення судимості та ін. Відпо­відні зміни і доповнення були внесені також до КК УРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 червня 1970 p. "Про умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залу­ченням засудженого до праці" в радянському кримінальному праві введено новий інститут — умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, визначені підста­ви і умови його застосування до засуджених. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1972 р. "Про внесення допов­нень і змін до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік" було введено поняття злочину, який спричинив особливо тяжкі наслідки (ст. 23). Основи доповнювала також ще ст. 7 , де давалося визначення поняття тяжкого злочину і наводив­ся вичерпний перелік його видів.

Досить суттєві зміни і доповнення до кримінального законо­давства СРСР і УРСР було внесено указами Президії Верховної Ради СРСР від 8 лютого і 15 лютого 1977 p. Цими законодавчими актами вводилося відбування покарання в колоніях- поселеннях для осіб, які вчинили злочин з необережності, розширювалося коло засуджених, до яких могли застосуватися умовно-дострокове звіль­нення і заміна невідбутого покарання більш м'яким. Основи були доповнені статті 23 та 44 про умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та про умовне звільнення із місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці. У кримінальному законодавстві вводився новий інститут — відстроч­ка виконання вироку щодо неповнолітніх засуджених. Пізніше, у 1982 p., можливість застосування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі була поширена і на повнолітніх осіб. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1980 р. до складу зґвалтування як особливо обтяжуюча обставина вводилося зґвалту­вання малолітніх, до яких відносилися дівчата, котрим не виповни­лось 14 років. Відповідні зміни і доповнення були внесені і до КК УРСР.