Особливий правовий режим стосовно перелічених предметів встановлюється з метою забезпечення і охорони громадської безпеки, фізичної і морального здоров’я населення й інших важливих суспільних відносин. Перелік таких предметів, рівно як і обмеження і контроль за придбанням, споживанням, і використовуванням чи збутом (режим), не залишаються незмінними. Розвиток соціального життя викликає необхідність постійного його вдосконалення. При цьому зміні підлягає і сам режим, і перелік предметів, стосовно яких він необхідний. Дані зміни в свою чергу тягнуть за собою зміни в кримінальному законодавстві і практиці його застосування. Зокрема чинне кримінальне законодавство України нарівні з нормами про відповідальність за розкраданням майна містить правові норми про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних заходів і деяких інших предметів, щодо яких встановлено особливо правовий режим.
Ще раз зауважимо, що об’єкт злочину - це суспільні відносини, які охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими коїться злочин.
Наприклад, при крадіжці особистого майна об’єктом є право власності громадянина, яке охороняється законом, а предметом - безпосередньо майно (речі), що таємно були вилучені у потерпілого.
Або, наприклад, при контрабанді (ст. 201 КК) винний посягає на суспільні відносини, які складаються в галузі зовнішньої торгівлі України. Цей злочин коїться шляхом незаконного перевозу через митний кордон держави товарів, валюти, цінностей, зброї, боєприпасів, наркотиків та інших предметів. Товари, які перевозяться, є предметом злочину.
Правильне встановлення, визначення предмета злочину необхідне для правильної кваліфікації і визначення покарання. Наприклад, ст. 263 КК визначає як злочин незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут зброї. Кваліфікація названих злочинних дій та їх покарання залежать від того, що є предметом злочину. Коли предметом злочину виступає вогнепальна
зброя, то її дії кваліфікуються по ч. 1 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до п’яти років позбавлення волі. Якщо ж предмету злочину-холодна зброя, то злочин кваліфікується по ч. 2 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до трьох років позбавлення волі.
Предметом злочину не можна називати людину. Особа, якій злочином завдається моральна, фізична або майнова шкода, визнається потерпілою9.
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНУ З ОБ'ЄКТОМ І ОБ’ЄКТИВНОЮ СТОРОНОЮ,
Розгляд сутності і змісту суспільних відносин (об’єкта) показує, що предмет злочину є сукупністю його сторін, властивостей. Практично важливим є також питання про те, в якому взаємозв'язку перебуває предмет і об’єкт злочину, чи є він обов'язковою чи тільки факультативною стороною злочину.
Всі різноманіття поглядів на предмет злочину і його співвідношення з об’єктом можна звести до двох різновидів. Прихильники одного з них ототожнюють їx, гадаючи, що безпосередній об’єкт і є предмет злочину10. Інший погляд на предмет злочину, що поділяється більшістю криміналістів, полягає в їх відмінності, у визначенні предмету злочину субстратом суспільних відносин, існуючих з приводу цього предмета.
Якщо виходити з того, що предмет злочину є сукупністю сторін, властивостей об’єкта злочину, матеріальним виразом суспільних відносин, що виступають об’єктом посягання, то обгрунтованою є друга точка зору. Ототожнювання предмета злочину з його об’єктом є помилкою. На відміну від елемента, в якості якого виступають реальні матеріальні об’єкти чи істоти, конкретні речі реального світу, що мають вагу, колір, ціну, стать, вік, конкретне найменування та інші ознаки і властивості, об’єкт злочину є суспільним зв’язком, відносинами між людьми. Предмет-це конкретна річ, а об’єкт суспільні відносини з приводу речі. Ці особливості не дають змогу ототожнити ці два різних за своєю сутністю явища.
Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Так, збігаються предмети злочину і предмети відносин в таких злочинах, як, наприклад, порушення правил про валютні операції (ст. 208 КК), крадіжка інші злочини проти індивіду ліпшої власності (ст.ст. 185-190 КК).
У зв’язку з викладеним виникає питання про місце предмета в складі конкретного злочину. Уявляється, що предмет злочину не
може претендувати на роль самостійного елемента складу злочину. Таке рішення викликане тим, що склад злочину являє собою сукупність його обов’язкових елементів (об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди стоїть поряд з об’єктом. Саме об’єкт і предмет у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину.
Перш за все неоднаковість предмета і об’єкта злочину полягає в тому, що вони відмінні за своєю природою. Об’єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і сутністю явище соціальне. Вони виявляються і існують тільки в суспільстві, як неодмінна умова людського співіснування. Суспільні відносини неможливі за межами суспільства і суспільство неможливе без цих відносин.
Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об’єкт, з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.
Суспільні відносини певного виду як об’єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною незмінністю, хоча у своєму прояві вони в багатьох випадках змінюються чи ліквідуються.
Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речовій сутності, він може бути знищений чи пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину вчиняється соціальна шкода тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.
Предмет відрізняється від об’єкта ще й тим, що йому не завжди завдається шкода. Так немає підстав говорити, що завдається шкода предмету при виготовленні спиртних напоїв і
торгівлі ними (ст. 204 КК ), виготовленні зброї (ст. 263 КК). Не завдається шкода предмету злочину також при контрабанді (ст. 201 КК), порушень правил валютної операції (ст. 208 КК), крадіжка, грабіж, розбій (ст.ст. 185-187 КК) та ін. При їх вчиненні злочин завдає шкоди об’єкту шляхом безпосереднього впливу на самий соціальний зв’язок, тобто на певний елемент суспільних відносин, які охороняються.
Якщо шкода, заподіяна об’єкту завжди носить соціальний характер, то предмету злочину в наслідок суспільно небезпечного посягання насамперед завдається фізична шкода яка викликає певні негативні соціальні зміни в об’єкті. Шкода предмета як матеріальні речі завдається, коли злочин здійснюється шляхом його знищення, пошкодження або видозмінення. Наприклад, при продажу в торговельних підприємствах фальсифікованих товарів злочинець погіршує якість товарів, хоча і зберігає при цьому їх зовнішній вид (наприклад, розбавляє сметану кефіром, спиртні напої - водою, додає до складу вершкового масла маргарин). Страждає предмет злочину і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст.ст. 194, 195), незаконне полювання (ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та інші.
Завантажити реферат